У колонках моїх колег знаходжу чимало фактів і міркувань, які доповнюють симптоматику відмови від читання як феномену нашого часу, про що йшлося, зокрема, в тексті під провокативною назвою «Книжковий ринок як він є». 

Думати-говорити-писати про сучасний літпроцес, будучи таким-сяким його учасником, – все одно, що витягувати себе самого із болота за... чуба. 

Наше знання про світ формується переважно за рахунок стереотипів та різноманітних культурологічних кліше. Стереотипи заміняють нам знання географії, історії та світової літератури, наділяючи нас почуттям обізнаності й компетентності.   

Слово «секс» - універсальне та рятівне. Воно привертає увагу всіх без винятку верств населення земної кулі. За винятком хіба африканських та австралійських племен, де люди, безперечно, займаються сексом, проте навряд чи здогадуються, що їхнє зайняття має назву. 

Нотатки члена журі Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики у номінації «Романи». 

Було б добре, якби писати про це мені не довелося ніколи-ніколи в житті. Але сталося неможливе. 

Даремно Максим Розумний шукав в Україні ознаки книжкового ринку. Його у нас немає. Існує лише міф про ринок. 

У місті-герої сучасного інтернет-фольклору Бобруйську встановлений пам´ятник російському Святому Великомученику Георгію Побідоносцю в касці солдата червоної армії. 

Якби все, що відбувається у країні, зараз не виглядало таким страшним і безнадійним, всім, хто під час другого туру виборів заборонив собі навіть поглядати на спокусливий третій пункт виборчого листка могли б задоволено посміхнутись, мовляв, ну, що – дочекалися? Або «ви це хотіли – ви це отримали». 

Не секрет, що нашому розумінню книжкового ринку України бракує даних ґрунтовних маркетингових досліджень. Отож своїми скромними індивідуальними зусиллями спробую цей недолік потроху виправляти.