
Re: цензії
-
13.12.2010|Ігор МочкоданПримхи зворотної сторони
-
09.12.2010|Альбін Цирик, ЧернівціКентаври із Процюковими обличчями…
-
03.12.2010|БуквоїдВано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
-
29.11.2010|Євген БаранІгри в літературу як ігри в мізантропів
-
27.11.2010|БуквоїдВасиль Карп’юк: Мені дуже сподобався «Бетмен Сагайдачний» Олександра Кабанова
-
24.11.2010|БуквоїдАндрій Любка: «Рекомендую почитати «Інший світ» поляка Герлінґа-Ґрудзінського»
-
22.11.2010|БуквоїдПавло Коробчук: «Останні роки читаю менше, але влучніше»
-
19.11.2010|Марія ШуньСвіжак т.зв. рецензії від Ігора Бондара-Терещенка на Антологію Авторського Зарубіжжя Василя Ґабора
-
17.11.2010|БуквоїдТарас Малкович: Книги невідомих мені авторів обираю за назвою
-
16.11.2010|Ніна ГерасименкоЄретичка Марина Гримич
Видавничі новинки
-
Тарас Прохасько. «БотакЄ»
Проза | Буквоїд
-
«Архів Розстріляного Відродження»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Михайло Григорів. «Зелена квітка тиші»
Поезія | Буквоїд
-
Іван Андрусяк. «Кабан дикий – хвіст великий…»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Раїса Лиша. «Зірнула зірниця»
Поезія | Буквоїд
-
Андрій Бачинський. «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Сергій Грабар. «Метаморфози»
Книги | Буквоїд
-
Тетяна Дугельна. «І створив жінку...»
Психологія/Філософія | Буквоїд
-
Марія Ряполова. «Бурецвіт»
Фантастика | Буквоїд
-
Назар Крук «Мисливці»
Детектив/Трілер | Буквоїд
Кримінальне чтиво
Гості з майбутнього
-
Віктор Ярославцев. Вбивство на вулиці Скорини. – Хмельницький, Цюпак, 2008. – 118 с.
Жанр: слідство вестимуть знавці
Про автора, який живе та видається в місті Хмельницькому, можна сказати лише одне: він хоче писати детективні історії, робить це старанно і чудово обізнаний з процедурними моментами досудового слідства. Невеличкий роман Віктора Ярославцева «Вбивство на вулиці Скорини» з невеличким навіть для Хмельницького тиражем 500 примірників можна читати, як підручник-посібник для працівника карного розшуку.
«Не переводячи подих, він почав легенько посувати жердину до себе, і поклав мачете на край берега. Потім витяг з кишені целофан. Володимир обережно, використовуючи носову хустку, щоб не залишити відбитків, обгорнув мачете целофаном. Свою знахідку він поклав до кулька» (стор.80) – ось як треба акуратно ставитись до речових доказів, знайдених неподалік місця скоєння злочину. Причому непересічного: родину відомого бізнесмена, який робить гроші на ядерному пальному, по-звірячому порубали мачете. Вже є перший підозрюваний, його давно розшукують, і на допомогу місцевим сищикам прибув слідчий Володимир Ліщинський. Котрий, дотримуючись усіх можливих та неможливих правил, не допускаючи жодних порушень та не пославши матом жодного тупого підлеглого, вираховує істинного вбивцю.
Коли історія про вбивство на вулиці Скорини лиш починається, докладний огляд місця вбивства та допит свідків, котрий займає 25 сторінок (трошки менше чверті роману), сприймається як своєрідний авторський хід. Творчий метод, на який має право кожен митець. Проте чим далі, тим більше вгрузаєш у букву закону, якої дотримується сищики, часом майже буквально переповідаючи протоколи. Величезне бажання Віктора Ярославцева написати детектив і працювати в цьому жанрі варто вітати стоячи, особливо – тепер, коли таких письменників не вистачає. Одначе це бажання поки що, на мій погляд, конфліктує з розумінням того, які вимоги ставляться до сучасного детективу та якими зазвичай є його герої.
Як шанувальник та дослідник жанру, готовий пробачити певну схематичність дійових осіб та умовність діалогів. Усе це компенсується жвавим (навіть попри «протокольно-звітне» налаштування) стилем викладу. Але вбийте мене – не готовий прийняти слуг закону такими, якими їх виписує автор пропонованого роману. Від самого початку літературний детектив будувався на недовірі громадян цим самим слугам закону. Державним інституціям, котрі повинні захищати нас із вами, а насправді калічать та вбивають людей на вулицях та у відділках не гірше, а навіть активніше за природжених убивць. Від того, що герої роману Віктора Ярославцева діють в умовах тотальної економічної кризи та безчинств наркоманів, котрі спустошують набігами цілі квартали, симпатизувати їм, героям, не зовсім охота. Хоча, можливо, надалі слідчий Ліщинський протистоятиме не лише злочинності, але й Системі, в якій працює.
Вибачає позитивне ставлення автора до правоохоронців лише одне: дія відбувається… в недалекому майбутньому, у 2025 році. Там уже не міліція, а поліція, і, очевидно, за 15 років слуги закону таки будуть дотримуватися його букви, як це детально описано в згаданій книзі.
Оцінка *** (+)
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.
Книжки з низької полиці. Введення в рубрику
Додаткові матеріали
- Кримінальне щось
- Слово – зброя
- Викрадання підлітків та собак
- Збоченці твого міста
- Американська гірка
- Чорніше чорного
- Занудний символізм
- Cмерть кричить
- Кримінальне чтиво в Україні. До річниці проекту
- Пригоди українців в Парижі
- Мертвий удав
- Україна немасонська
- Йде полювання на вовків
- Жертви та рахунки
- Тюремна буремна історія
- Хічкок би плакав
Коментарі
- 12 грудня 2010, 14:44|Сашко:
- Спеціально для Хфедора Єгера автор дає можливість читати безкоштовно свій новий твір на своєму сайті.
- 07 вересня 2010, 22:15| Віктор :
- може Автору нема за що хліба купити, тим більш він формує український книжковий ринок, а скільки праці вкладено. пять гривень це не гроші. А Ви Федоре не обзивайтесь.
- 07 вересня 2010, 07:04|Федір Єгер:
- О, якби можна було хоча б прочитати в Інтернеті, я вже не кажу, що скачати. Все гроші, гроші,гроші... Подавитесь тими грошима. Жадні, як не знаю хто. І ще дивуєтесь, чому люди не читають українське, не розмовляють українською. А тому, що жадні. Як собаки на сіні.
- 13 липня 2010, 15:54|Костянтин:
- Я з великим задоволенням прочитав декілька творів Віктора Ярославцева. Він і в журналі Дніпро друкувався.Цікаво автор пише. Якщо він створить цілу серію книг про детектива Ліщинського це буде чудово. На мою думку авторові вже треба друкуватися в Києві, а не в провінції.
- 01 липня 2010, 11:45|Олег:
- Ще потрібно попрацювати над діалогами і прочитати декілька книг з риторики. А в цілому непогано, як для початківця.
- 30 червня 2010, 17:35| Леон:
- Нормальне кримынальне чтиво.. Потяне. На Заходи пишуть коротки романи. Спасибы Кокотюсы за таку рубрику.
- 30 червня 2010, 17:31|Александра:
- Начало уже положено! Не хуже Роздобудько! Только денег и славы меньше.Я встречалась с Ярославцевым и знаю, что уже есть продолжение истории о Лещинском.
Останні події
-
13.12.2010|10:27Соціальна акція «Даруй радість – даруй життя!»
-
13.12.2010|10:02Вечорниці на Андрія у «Музеї Івана Гончара»
-
11.12.2010|21:12Клуб дитячих письменників у клубі «Грані здоров’я»
-
11.12.2010|20:17Невідомий Кокотюха. Архівні фото. Ч.1
-
11.12.2010|09:05«ботакЄ» у книгарні «Є»
-
10.12.2010|22:06Бі-Бі-Сі визначило найкращу книжку року. ФОТОРЕПОРТАЖ
-
10.12.2010|17:16Лю Сяобо випустить книгу віршів у США
-
10.12.2010|15:46Тарас Прохасько презентував львівській публіці «БотакЄ»
-
10.12.2010|15:26«Ворошиловград» Жадана – книга року Бі-Бі-Сі
-
10.12.2010|14:52Розпочинає свою роботу клуб LeoПолтвіс