Електронна бібліотека/Поезія
- Сімнадцятий поверх (уривок)Дмитро Бондаренко
- ЧерешніДмитро Бондаренко
- ДавноМарія Шунь
- З ЛазуткінаМарія Шунь
- Сікх-індус (схематичне зображення )Марія Шунь
- Морський вузМарія Шунь
- Кольоровий богМарія Шунь
- ‛Hello, i love you‛*Марія Шунь
- ЗемляМарія Шунь
- Деревні паралелькиМарія Шунь
- Конференц-зал з історичних читаньМарія Шунь
- Централ-ПаркМарія Шунь
- П´ять хвилин у ТокіоЄвген Положій
- РанокЄвген Положій
- П’ять днів із життя ВовчикаАнна Рибалка
- МореАнна Рибалка
- Караюча десницяАнна Рибалка
- Батько всіх дзеркалАнна Рибалка
- Обійстя Котича і світ довколаВіктор Положій
- Попіл на рани (роман)Віктор Положій
- Останнього рядка початокВіктор Положій
- Передмова до книжки Віктора Положія «Останнього рядка початок»Василь Шкляр
- М´яч. Мемуари болільникаВіктор Положій
- Жив-був Іван (роман)Віктор Положій
- Запрошую до співтворчостіВіктор Положій
- Маршал ЖуковВіктор Положій
- Сила мистецтваВіктор Положій
- Щось негараздВіктор Положій
- Малинова туга пшеничних полів...Ігор Павлюк
- Американський щоденникІгор Павлюк
- Смерть золотого мітуІгор Павлюк
- Я іду по житті...Ігор Павлюк
- Чекання осеніІгор Павлюк
Кургани слів розкидані наверле.
Як небо вранці, загубився їхній почерк -
І хмари в глибині, їх перли -
Мов кимось зібрані для красних, уродливих дочок.
Їх жерла, мов гвинтівка снайпера, сягає до Говерли,
І далі - до дрібних небесних точок
Вершин, перед якими ця - померла,
Снігами завмираючи, ридаючи у носовий - повітря дихає - платочок
Весни, якої далеч небо над тобою зжерло.
ці сни - заплакані сліди із літа в осінь.
І небеса - масні, розбавлені гуашем перла.
Вгорі над ніччю дня уже блукає осінь.
Уже вона лежить - рожевий вечір, наче небеса, заріже осінь.
Наріжник храму, у який впаде сльоза, здригнеться.
І піт, що капає в цемент, що повторяє слово: "Досить! Досить!",
Підніжком вівтаря, накритий крепом кафеля, минеться.
І, ковдрою укритий з голови до правого коліна,
Чи спатимеш цю ніч? чи будеш жити?
Чи, вийшовши в Холодному Яру з столітнього поліна
Навзнак впадеш і поруч знак помітиш - жито?
На знак, що літа сон минувся, над курганом пропливають хмари
І зрідка, у найглибші ночі, також досі чути журавлиний клекіт,
І їм, що мов навік минають, досі сяють темні сизі хмари
Серед ночі - мов тиха ніжність, мов стожари, немов - душевний рекет.
Мов гра крикет осінь - м`яч душі летить чомусь ізнов наверле.
І мов склепіння, сну скрегочуть в крові згустки.
А ті, живі і мертві, що всю ніч понад курганом горло дерли,
Мов у клубок згортаються на ранок - в власну, мов гадюча шкіра, хустку.
18.09.09
Останні події
-
05.10.2009|10:40Вінні-Пух повернувся до Стоакрового лісу
-
05.10.2009|09:15Антоничівські читання у Києві
-
04.10.2009|09:31«Каштановий дім-2009». День четвертий
-
03.10.2009|23:01Сергій Грабар і Степан Процюк презентували у Черкасах свої нові книжки
-
03.10.2009|18:53Сергій Руденко презентував у empik «25 багатіїв України»
-
03.10.2009|12:14Рік без Ігоря Римарука
-
03.10.2009|11:59Презентації дитячих книжок на «Антонич-фесті»
-
03.10.2009|10:28«Каштановий дім-2009». День третій
-
02.10.2009|20:05Презентація «25 багатіїв» Сергія Руденка в empik
-
02.10.2009|17:01Розпочинає роботу дискусійний клуб журналу «Сучасність»