Електронна бібліотека/Поезія

TWENTY-FIVE YEARS OF UKRAINIAN POETRY (1985-2010): NEW VOICES WITH THE FREEDOM TO CREATEINTERNATIONAL POETRY REVIEW
Буба (уривок із роману)Барбара Космовська
осінь завжди робила так...Олена Михайленко
Я тихо думаю, а ти проходиш повз...Олена Михайленко
ніч притаїлася мов заєць...Олена Михайленко
витатую твій телефон на собі...Олена Михайленко
я жию у Львові...Олена Михайленко
запах меду, землі і смоли...Олена Михайленко
об неба сірий камінь точильний неба...Олена Михайленко
доторнися до мене...Олена Михайленко
серце — червона рибина...Олена Михайленко
чорніє кров у венах...Олена Михайленко
ось риба бруната....Олена Михайленко
я не аліса не лоліта...Олена Михайленко
теплі тіла дерев...Олена Михайленко
що це за видиво суне...Олена Михайленко
А містом йдуть чутки...Олена Михайленко
я — київ, я стомиласявід себе...Олена Михайленко
впала на ліжко знесилена...Олена Михайленко
жінки на високих підборах...Олена Михайленко
золоте, червоне, чорне, срібне...Олена Михайленко
важчали речі...Олена Михайленко
не граю в футбол...Олена Михайленко
iнкрустацiя ластовинням...Олена Михайленко
призначення очей — відволікати нічОлена Михайленко
тихо співає...Олена Михайленко
навіщо мені всі небесні тіла...Олена Михайленко
Випадкові віршіВіталій Квітка
З книги «Дахи» (2003)Дмитро Лазуткін
Прощання з Зимою-2011Віталій Квітка
Підбірка віршів та перекладівТарас Малкович
Запізнення на вічеВіталій Квітка
Багряні крила (уривок із роману)Костянтин Матвієнко
Завантажити

Дівчина, яка була ще вчора,
З пазурами, вставленими в сьогодні,
Зима - посестра весни, старша і злегка хвора,
І ці білі долоні - білі, підступні, холодні.

Це завтра вона вискочить на схил
І на санках разом зі мною полине в очеретяне щастя,
Сьогодні - ні, сьогодні це - ворог,
Блідий і нерухомий, зі своїм страшним ранковим "Здрастє".
Це післязавтра за зимою сльози розриватимуть мені груди,
Мов навік залишання Одісеєм батьківщини,
Сьогодні - ні, ні - повна облуди
Вона прориває простір кроком своїм многоаршинним
У безвість мене й тебе:
Тих, хто Каями вірно все літо її ждали,
А вона все не йшла: і дивлячись на піт, що невдовзі мине,
Ридма став на розлючені спекою шпали.

Там, вдихаючи аромат смоли,
Наближаючись до аури прохолодного в тіні дерев обійстя,
Губи лише шептали автоматною чергою: "Коли-коли-коли?"
І тільки глибина серця відповідала: "Не бійся,
Я дівчина - захована в глибині спогаду, на самому дні,
Мене не стерти звідтам поетам,
Я - та жадана, що наближається на всечасся човні
В це спекотне не по літам світла літа-2010 гетто".
І тоді я пригадав цей сну шал:
Дихнувши холодним повітрям в гарячі від спеки морозу руки,
Я дістав щось із кишені, закурив, і пішов у напрямку того, що влітку завжди називалось "вокзал",
А зараз (і всіляке вічне "потім") - не більш ніж початок з зимою розлуки...

Партнери