Вера (Миссис Владимир Набоков): Биография / Пер. с англ. О. Кириченко. – М.: КоЛибри, 2010. – 672 с.
Книжка-дослідження американської письменниці Стейсі Шифф не лише відкриває ширму, за яким - реальне життя Володимира та Віри Набокових. Радше це - цікавий урок для сучасної жінки. Одне із небагатьох біографічних видань, де на першому плані від першої до останньої сторінки все присвячене особистому життю, тоді як досить оригінальна творчість письменника лише створює тло та певною мірою свідомо заретушована. Крок за кроком, ніби спостерігаючи крізь мікроскоп за неординарним життям видатної сім’ї, пані Шифф підводить наполегливого спостерігача до цікавих висновків. Віра, що була без перебільшення сильним філологом та перекладачем, свідомо обрала для себе непросту й доволі ризиковану роль жінки-помічниці. З часом вона перетворилася на посередника між своїм блискучим чоловіком та усім іншим світом. Жодна публікація, жодне інтерв’ю Набокова не проходило без дозволу Віри. Навіть щоденник, де вони вели інтимні записи, був один на двох. «Не жінка, святий Себастьян у спідниці», - цитує Стейсі Шифф одного з друзів сім’ї. А деякі дослідники кажуть, що Набокова взагалі не було б без його Віри. Власне, такого Набокова, яким його знає світ. Як би там було, але дуже багато епізодів письменникові підказала дружина. Вона стала перекладачем його творів, які першими з’явилися на полицях американських книжкових книгарень. Тобто, значною мірою, саме Віра вплинула на те, що Набокови опинилися в США, а не обрали, скажімо, Францію. І не без її завзятості штаб-квартирою, зачиненою для усього світу, став швейцарський Монтре. Але не все так просто, як здається. По-перше, перетворившись з інтелектуальної дівчини Віри Слонім на дружину Володимира Набокова, який із дитинства звик до розкішного життя і позбавленого усяких навичок практичності, Віра взяла на себе не тільки всю практичну роботу секретарки та помічниці, але й перебрала на себе вирішення усіх побутових проблем. Із превеликим задоволенням цей коваль химерних виразів передавав дружині повноваження редагування і передруку своїх творів на машинці. І хоча сам письменник у важкі часи підробляв викладанням англійської мови, перекладами та, навіть, був тренером з тенісу, Віра працювала вдвічі більше (мається на увазі задля здобутку хліба насущного). Віра Набокова – бездоганна дружина-муза – всю вагітність не відривалася від звичної роботи, не зрадила жодному встановленому принципу. Стейсі Шифф пише: «Віра продовжувала роз´їжджати по своїх уроках, зберегла бездоганну фігуру, виявляючи неабияку обачність в одязі». Ніхто, навіть чоловік не відчув змін до появи на світло дитини. Хоча сама вона не вбачала в своїй поведінці нічого особливого, насправді, послідовність і сила волі цієї жінки заслуговують на пильну увагу і пошану. Віра виступає досить складним типом жінки. З одного боку - самодостатньою, упевненою в індивідуальній силі, і з іншого, - орієнтованої на роль жінки-подруги, яка певною мірою розчиняється в чоловічій місії. Така роль може бути цікавою всім тим жінкам, котрі здатні силою та наполегливістю створити гармонію сім´ї, не втрачаючи особистих переваг. Ось що пише пані Шифф: «Віра постійно бачила перед собою чоловіка; той бачив себе її очима. Таке засноване на оптичному омані взаємне розташування укріплювало їхній союз там і тоді, де ніколи не укріпило б нічого інше. [.] Вірочка, як звав її Володимир, зовсім не поставила хрест на своїх літературних здібностях, хоча, як виявилось, саме чоловік став прямим (і єдиним) користувачем цих цінностей». Ці дві цитати найкраще вимальовують психотип сильної і водночас м´якої жінки, яка вбачає свою місію в перебуванні поруч із чоловіком. Здається, у будь-який момент свого життя вона могла б обійтися без чоловіка, - перекладачка і чудовий лінгвіст з певним літературним талантом, вона часто фінансово утримувала свого партнера. Він же, здається, не зумів би без особливих втрат пережити розрив, якби він стався. Чи могла б вона обрати власний шлях, з індивідуальною місією, як, скажімо, Марія Монтессорі? Навряд чи. З традицією свого виховання, з ґрунтовністю освіти та глибоким розумінням розриву власного батька з матір’ю, Віра спочатку була, як олівець, заточена саме на ту роль, яку артистично і без жодного зайвого кокетування або фарсу виконала. Віра виявилася настільки переконливою та незамінною, що перемогла й полігамні імпульси чоловіка, щось закамуфлювала, а щось фальсифікувала, а дещо, напевно, в собі придушила. Однак без образи на Володимира, який яскраво доводить її життя після смерті друга. Володимир Набоков, подібно багатьом майстрам пера був натурою, що захоплюється. І навіть сильна, розумна і прониклива Віра, яка підпорядкувала своє життя його місії, не уникнула періодів, коли небо їхнього спільного життя виявлялося затягнутим щільною завісою хмар. Але все-таки саме її виняткова роль в його житті, вміння будувати делікатні заслони від зовнішньої вогкості і підступності, вміння поміщати сім´ю в приємну енергетичну теплицю, життя в якій сам Набоков визначав як «комфортна творча ізоляція», врятували і її, і їхню сім´ю, і його, врешті-решт. Тому що занадто багато у творчості цього письменника опинилося у прямій залежності від його терплячої, витривалої і передбачливої музи. Вона зуміла прищепити чоловікові розуміння того, як багато вона для нього означає. І сам Набоков чудово усвідомлював, що жодна жінок, яких він зустрічав, із лукавою посмішкою тих, хто зазіхав на його сім´ю, ніколи, ні за силою інтелекту, ні за здатністю терпіння, не могли суперничати з його багатоликою Вірою. Дружиною, яку завжди виділяли і друзі і недруги, і особливо, численні заздрісники. Видатної жінки, яку один із сучасників письменника назвав «безстрашним провідником Набокова по поетичній стежці». Звичайно, ця спільна стежка довжиною у п´ятдесят два роки зрівняла усі шорсткості, і вони цілком заслужено можуть претендувати на те, щоб вважатися парою номер один з літературного світу нашої цивілізації. Чи цілком виправдана роль Вірі, і чи цілком можливі усі її ризики для копіювання іншими жінками. Важко відповісти. Віра, яка передруковувала, перечитувала, вносила численні правки до його текстів, створювала назви, надавала його творінням важливі деталі та відчуття, не кажучи вже про те, що, не покладаючи рук, вона працювала на сім´ю, зіткнулася із серйозними ризиками руйнування сімейної ідилії. Тому при використанні її досвіду йдеться насамперед про психологічну зрілість партнерів. Адже якраз Набокова одна пані точно охарактеризувала як «ненадійну» людину. Просто Віра ризикнула і перемогла. Перемогла його ненадійність своєю подвійною надійністю. Так, звичайно, буває не завжди. Варто лише згадати приклад терплячості іншої помічниці – дружини Льва Толстого Софії Берс. Як стверджують біографи мастодонта літератури, в перші сім років подружнього життя вони були абсолютними однодумцями, а подруга генія «з релігійним піднесенням» переписувала сотні сторінок «Війни та миру». Якщо сюди додати шістнадцять вагітностей, виховання дітей, управління маєтками і видавничий клопіт, здаватиметься не дивним, що «творче переродження» чоловіка-письменника помічниця, що виснажилася, вважала за звичайне безумство.
Купити книгу у інтернет-крамниці Yakaboo
Постійна адреса матеріалу: http://bookvoid.com.ua/svit//2010/06/21/071316.html
|
