Як писав Олег Соловей, «не так і багато поетів, котрі настільки чіпко й природно вживаються в простір, яким дихають і живуть. Це якраз випадок Вольвача».
Нова поетична збірка Павла Вольвача виблискує афористичними фрагментами і скидається на те, що в ній відбулося примирення поета з Києвом, бо в попередній книжці — «Триб» — стосунки Поета і Столиці виглядали нервовими і в чомусь не завжди рівними. А стосунки Поета з Життям — це єдина тема, яка цікавить нас у всіх справжніх поетів.
Київ сушить і воложить і порипує дверима,
теше тайни того кшталту, за котрі я не проник.
хоч усіх їх перемножить — з–за вугла не вийде римар,
може, ще хтось — ні, не жалко — просто згадую про них. Павло Вольвач. Вірші на розі. К.: Ярославів Вал, 2010. - 63 с.
Постійна адреса матеріалу: http://bookvoid.com.ua/news/poetry/2010/09/27/222758.html
|
