Re: цензії

23.02.2011|Буквоїд
Світлана Пиркало: «Записки українського самашедшого» - не прозовий дебют, а дебют полеміста чи соціального коментатора
22.02.2011|Ігор Мочкодан
Необхідність подорожі
21.02.2011|Буквоїд
Юрій Андрухович: Раджу обов’язково прочитати «Ґоттланд» Маріуша Щиґела
20.02.2011|Богдан Пастух, Львів
Траєкторія вгору від Ліни Костенко
Заїжджена пісня Оксани Пухонської
15.02.2011|Яр Левчук
Постнеогедонізм (найгірший учень Епікура) або Підліткова поезія
12.02.2011|Сандра Мост
Феномен «Записок українського самашедшего» Ліни Костенко: національна психотерапія
11.02.2011|Тетяна Дігай, Тернопіль
Вогонь – субстанція небезпечна
10.02.2011|Буквоїд
Сергій Жадан: Рекомендувати до прочитання книжки – справа невдячна
10.02.2011|Ігор Котик
«Записки…» Ліни Костенко у двох ракурсах: суспільно-політичному та літературно-критичному

Re:цензії

12.02.2011|12:25|Сандра Мост

Феномен «Записок українського самашедшего» Ліни Костенко: національна психотерапія

Ліна Костенко . Записки українського самашедшого. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА . 2010, 416 с.

Життя іде, як відомо, і все без коректур. Але от в Україні трапилася гучна подія, пов´язана з літературою.

Мені особисто приємно, що надбестселер в укрсучліті створено жінкою-письменницею. Сподіваюся, мені пробачать таку примітивно-гендерну радість на тлі — не чоловіків, а Старшої Сестри, що поступово, але вірно занурюється в домостроєвський іслам.

Спочатку хочу наголосити на усім відомому факті: на сьогодні роман Ліни Костенко додруковується щотижнево. На зустрічах (до їх непередбаченого припинення) сотням прихильників не вистачало місця. Отже, ця книга потрібна людям зараз.

Почнемо з назви, мабуть. Незважаючи на трохи топорну роботу, маємо поєднання двох кричущих образів: з одного боку, одразу ж згадуються «Записки сумасшедшего» Гоголя (і це начебто про божевільного героя; пригадаймо, в «Записках сумасшедшего» хворий датує один із записів «год 2000 апреля 43 числа»— це рік початку роману пані Костенко), з другого — назва наштовхує на думку про героя, який торує свій шлях самостійно. Отже, наділений певним рівнем самоусвідомлення.

(Дозволю собі невеликий ліричний відступ: що б робили митці, коли б не було Тих-Хто-Знає-Про-Що-Твір-Насправді! Отже, зараз на мені той самий блазенський білий ковпак, як у Поплавського в його кухарський програмі. І зараз я показуватиму, як готувати роман, аби було смачніше його перетравлювати.)

Як написав у «Фейсбуці» один шановний колега, на презентацію роману в Харкові прийшли не просто читачі, а «спраглі сенсу». Можна їх зрозуміти: 80-річна пані Костенко (це такий вік, яким можна стовідсотково пишатися), мастодонт української літератури, хто ж, коли не вона пояснить чому? Ну а що саме «чому» — то, мабуть, чергове питання до Найвищих Сил, у яке кожен вкладає щось своє.

Чи відповідає на нього Ліна Костенко? Чи може письменник відповідати на вічні космологічні питання, питання про сенс буття? Адже література, як слушно зауважив Селінджер, — то явище меншого світлового порядку у порівнянні з духовними текстами та одкровеннями просвітлених осіб.

Стоп.Знову мене кудись зносить. Так от, чи дає якусь нову відповідь українцеві соціальний роман Ліни Костенко?  I don´t think so. Внутрішня проблематика твору — гендерна. І початок тому — перевтілення письменниці у 35-річного програмера. Соціально-політичне тут як останне фігове листячко на зніяковілому Адамі. І тоді виникає питання: рефлексії у творі — то прагнення осмислити долю нації чи страх подивитися всередину себе? Що окрім очевидного знаходиться під цими роздумами про бойовитих жінок та альфа-бета-гама-самців?

У романі, як і в усьому, що з ним пов´язане, міститься подвійне послання, свого роду даблбайнд. З одногу боку, твір Ліни Костенко неправдивий. У тому сенсі, що зображене у творі не є правдою, окрім, звичайно, фактів чотирирічної вітчизняної та світової історії. (Одне їх ретельне наведення вже віддає чимось божевільно-досконалим.) І мислення у героя зовсім не чоловіче, і зовсім не 35-річного, і зовсім не програмера. (Наприклад:«Сподіваюсь, мій син, мій хлопчик, дитя моєї любові, переросте цю фєню і виросте інтелігентною людиною. Але ж поки він виросте, України може вже й не бути. Вся розчиниться у хамстві». ?!) На жінку він звертає забагато уваги як для молодого чоловіка, на новини забагато для інтроверта, а от про свої програмерські справи думає замало. Навіть коли трапляється щось слушне у творі, то в семи випадків з восьми розумієш, що просто письменниця — мудра людина, а головний герой тут ні до чого.

Але, незважаючи на перелічене, твір дуже привабливий (це другий бік). Досконала образність — основний меседж твору — демонструє нам результат правильно дібраного слова. «Записки українського самашедшего» мають певний лікувальний шарм, який народжується, можливо, з того, що мудра письменниця називає усе своїми іменами. Саме ця прямість навертає нас до відчуття того, що ми усі маємо рацію: у цього світу щось не в нормі. Принаймні, ось і пані Костенко здається так само. Ну і по тому.

І ще важливий момент. Письменниці знадобилося практично 6 років, аби відомі події набули ознак двозначної історії та відпустилися назовні. Літературний процес як не крути нешвидкий. (А я ледь не кожного дня запитую літературопростір: де «післясмертні» твори Селінджера та переклад російською Харукі Муракамі «1Q84»?..) Цікаво, на якому етапі Ліна Костенко отримала пропозицію від видавництва?

Чи дає твір розраду? Чи дає надію, завершуючись на незабутньому місці — столичному Майдані 2004-го? На мій погляд, так. Бо «Записки сумасшедшего» у Гоголя ви пам´ятаєте чим завершуються: литтям холодної води на голову. (Щоправда, у нашому випадку це зробило життя.)

Моя старша колега якось висловила думку, що психотерапевтами мають бути найстарші у родині люди. Вони бачили життя, знають, як воно буває у яких ситуаціях, можуть дати мудру пораду. Допомагає сама їх присутність. Як Ліни Костенко в Україні серед нас.


Ця рецензія надійшла на конкурс літературних критиків, який книжковий портал «Буквоїд» проводить
  спільно із видавничим домом « Most Publishing » , видавництвом  « Грані-Т »,  магазином   « Читайка », літературним конкурсом " Коронація слова "   та Міжнародним благодійним фондом «Мистецька скарбниця».

УМОВИ КОНКУРСУ

коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

1 2
19 лютого 2011, 10:38|Myko:
Певно, не "не можна", а важко. Але ж можна поєднувати видатного митця і набундючену зарозумілу людину.
18 лютого 2011, 20:16|Літепло:
Не можна бути великим поетом і великим прозаїком одночасно. Це істина.
18 лютого 2011, 20:14|Літепло:
Це голе моралізаторство глибоко літньої людини, патетичні вислови на сотні буденних подій (їх зараз не менше). Поетеса хотіла сказати: людство дуріє. вироджується.Це було завжди. Словом, автор вибрав не художні засоби для роману, а звичайний прийом, який зовсім не цікавий для сучасників. Вигукувати патріотичні гасла, чи незадоволення - це справа мітингувальників, а не творця такого рівня. Скільки цікавих віршів не написала Ліна Костенко через цю брошуру.
16 лютого 2011, 00:49|война-і-мір:
(4)
Смачна у вас вечеря, знову кажу, сусідоньки. Здорові споживайте, знову кажу, сусідоньки.
(нині 31 січня багатопартійний пан кінах
на радіо ера:
"україна опустилася на передостаннє (44/з 45) місце в європі за величиною заробітною плати, після нас лиш молдова.")
za даними OOН за 2010 рік
в Україні
80% людей
живе за межею бідности.
Черговий голодомор???
Заміна віджившого недолугого
етнографічного матер'ялу
на новий???
Знайомий іспанець-єврей
питає мене:
"Як же люди тут у вас в Україні живуть з такими захмарними цінами на молоко і м'ясо?
Це що за ціни:
хіба одна корова коштує 20 тисяч гривень у вас?"
Кажу йому, що наш поет давно вже охарактеризував цей "нарід":
"Німі на панщину ідуть,
І діточок своїх ведуть."

16 лютого 2011, 00:47|война-і-мір:
Для прикладу иншим народам???
27 листопада, 1933 року, Земля-NEБO.”
(астро-археологічна сенсація: „Манускрипт, знайдений на KOSMIЧNO-vitualьnomу sайtі "BYDLOMOR-1933"”, 27 листопада, 2010 року. INFO-АГЕНСТВО „DUDUDU”)
=================================================
вічна реклама принесе всім розраду і вічнощасливе забуття: (::;;;::)
то Хто ж винуватий: той, хто знімає штани, чи той, хто наказує зняти штани?
НИНІ В УКРАЇНІ ЛЮДИНА ЩОДНЯ З 8 ГОДИН ПРАЦІ
лише 30 хвилин працює на себе
а решту часу
тупорило гарує
на "ДОБГУ ДЕГЖАВУ".
новий голодомор 1991-2011
вже "виморив" з УКРАЇНИ
понад 6 мільйонів людей
КОГО НА ИНШИЙ СВІТ
КОГО НА ЗАКОРДОННЯ
МИТИ ЧУЖІ ГІМНА
Смачна у вас вечеря, знову кажу, сусідоньки. Здорові споживайте, знову кажу, сусідоньки.
Н И Н І В УКРАЇНІ Л Ю Д И Н А ЩОДНЯ З 8 ГОДИН ПРАЦІ
лише 30 хвилин працює на себе
а решту часу тупорило гарує
на "ДОБГУ ДЕГЖАВУ".
Смачна у вас вечеря, знову кажу, сусідоньки. Здорові споживайте, знову кажу, сусідоньки.
(3)
16 лютого 2011, 00:46|война-і-мір:
А біля 6-річної голівоньки МИРНО плаває 6-річне гіменце бо коли Микольця побачив що мамця з сокирою а татко з тесаком кинулися до нього то вкакався (хоч і був уже неживий із голоду) а мамця з татком так поспішали голодні і слухняні що й не сполокали свіженьке мнясце.
Смачна у вас вечеря, кажу, сусідоньки. Здорові споживайте, кажу, сусідоньки.
То вас таких було тут 40 мільйонів? А за два роки стало вже 30 мільйонів?
Смачна у вас вечеря, кажу знову, сусідоньки. Здорові споживайте, кажу знову, сусідоньки.
А сам собі думаю несучи запалену свічку по дорозі до NEБA: файне бидло живе на найліпшому клапті земного суходолу.
Хто ж вони?
То певно не араби, і не мусульмани, і не жиди, і не чеченці, і не грузини, і не католики, і не протестанти.
Оце бидлянське кодло святоправославне під псевдом „українці”.
Смачна у вас вечеря, знову кажу, сусідоньки. Здорові споживайте, знову кажу, сусідоньки.
ДОКИ Ж пан Біг терпітиме отаких "українців", думаю собі.
І навіщо вони Йому???
(2)
16 лютого 2011, 00:45|война-і-мір:
Манускрипт, знайдений на KOSMIЧNO-virtualьnому sайtі "BYDLOMOR-1933": "Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть".
“Добридень, сусідоньки!
А де ж ваш синочок?
Та ондечки у казані!
Піднімаю кришку казана, де варять свиням їсти, а там свіжозварений похресник Микольця плаває.
Осьдечки 6-річні ножки з 5 пальцями на кожній, а ото 6-річні ручки з 5 пальцями на кожній, і грудка з животиком теж 6-річні плавають у свіжому окропі, у лівій же ручці стиснута вервечка з мідним хрестиком, привезений онуку з Лаври бабцею Устиною, якою так смачно повечеряли ще місяць назад, а скраю казана плаває акуратно відрізана 6-річна Микольчина голівонька з чубчиком кучерявим, і 6-річні здивовані Микольчині очі досі розплющені, і в лівому оці плаває запитання: Мамо, чому? а в правому оці плаває подив: І ти, тату!!!???
(продовження буде)
15 лютого 2011, 13:15|Ганс:
Самокритично, пане Степане, але справедливо
14 лютого 2011, 23:30|Степан:
Всі ці коменти нагадують недолугі "wypociny glowy" штатних перекінчиків за східні срібляки в стилі "Не читал, но осуждаю".То вже цілий совєц - від комбінації совок 3,14 ..ец. А Ліні Костенко ви всі в патинки не годитесь.Саме Бздо!
14 лютого 2011, 18:40|Sho:
Вся проблема навіть не в романі,а у фальші, у плеканні фальшивих репутацій, що тягнеться ще з совка і буйно квітне й за "незалежної". І самі тільки спроби розгорнути обгортку фальшивої цукерки призводять до загальнонаціональних істерик. А треба просто спокійніше подивитися і на дуту "геніальність", і на таку ж"легендарність"...
1 2
Додати свій коментар:
Ваше ім'я 1000 залишилось Ваш коментар підтвердіть, що ви не робот: Якщо Ви не бачите свій коментар на сторінці після введення, натисніть кнопки Ctrl+F5

Партнери