Професійний льотчик, письменник, сучасний філософ та публіцист. Віннав’язливо формує думку читача про аватарів – чисельні перевтілення з духовного виміру у людські оболонки, що з’являються у визначні моменти людського розвиткуз метою коригування циклічного ходу історичних подій, самого розвитку людини. Так, це той самий автор надзвичайно популярних книжок короткого формату, якому вже вдалося втілити у масову свідомість декілька чудових постулатів, що перетворилися на аксіоми. Наприклад, він переконливий, коли каже: спасіння планети у переведенні її з-під опіки розуму у сферу піклування любові. Річард Бах небезпідставно впевнений, що кожна людина несе в собі ідею. Тобто великий, безмежний потенціал. «Смертна чи безсмертна, людина завжди залишається виключно результатом того, чому вона навчилася», - ділиться своїми роздумами письменник. Пілот добре розуміє, що політ належить до зони власної відповідальності за всі дії, тому дуже часто звертається до питання відповідальності сучасної людині – того, що не вистачає тимчасовому «масовому суспільству» інертних людей.  «Бах і Коельо віщують єдиним зрозумілим для зомбованих людей діалектом -  мовою міфів», - так пояснюють автори книги про Баха його особливий, дещо казковий жанр. Його герої надають читачеві дієві принципи життя у простих та невимушених діалогах. «Справа не в тому, що все вже відбулося, а в тому, що ми маємо необмежений вибір. Зроблений нами вибір веде нас до нових випробувань, а їх подолання дозволяє нам зрозуміти, що ми зовсім не ті жалюгідні істоти, якими себе інколи уявляємо. Ми – безмежне вираження життя, дзеркала, що відображують дух», - каже Бах словами одного із своїх героїв. І в це варто повірити.   

А ще Річард Бах вже декілька десятиліть переконує, що все так чи інакше рухається до духовної площини. Програмні книжки Баха були написані досить давно. «Чайка на  ім’я Джонатан Лівінгстон» він написав ще у 1970 році, коли йому самому було 34 роки. А «Ілюзії, або Пригоди Месії, який Месією бути не хотів» - у 1977 році, відповідно у віці 41 року. Нині йому 74, та й до згаданих творів додалися інші, не менш вагомі, відомі та авторитетні книжки. А сам він впевнено продовжує власну життєву місію, яку колись сформував у небі. Ще у далекому 1963 році під час психологічного протистояння з радянськими винищувачами, коли бойовими польотами лякали один одного. «Одного разу, коли я летів вздовж кордону, помітив, що хтось летить по інший бік паралельно мені. І до мене дійшло: ми схаменулися. Хлопець у тому літаку любить літати так само, як і я. Тільки на його літаку намальована червона зірка, а на моєму – біла. Так чи варто з-за цього вбивати один одного. У мене на очі навернулися сльози від розуміння того, скільки божевілля відбувається навколо». Саме тому серед іншого Річард Бах не втомлюється повторювати:ДУМКИ ПРО ВЕЛИКЕ СТВОРЮЮТЬ МІСІЮ, ЗМІНЮЮТЬ ТЕБЕ ТА СВІТ.