
Re: цензії
-
31.07.2009|Андрій ЛюбкаМолитва і пам’ять
-
29.07.2009|БуквоїдСергій Швець: «Я зважено підхожу до вибору книжок»
-
27.07.2009|БуквоїдДмитро Шуров: «Коли підкрадеться осінь, знайду щось Мішеля Уельбека»
-
23.07.2009|БуквоїдСтепан Процюк: «Читайте все, що хочете читати після перших десяти сторінок»
-
20.07.2009|БуквоїдТарас Федюк: «Не читайте російської попси, бо у нас і самих тепер цього добра навалом!»
-
16.07.2009|Юлія Починок, ТернопільТретя рука не зайва!
-
15.07.2009|БуквоїдОлександр Шевченко: «Любителям «страшної літератури» рекомендую придбати антології хорор-новел «Жахи» та «Монстри»
-
13.07.2009|БуквоїдЛюдмила Таран: Прочитайте вибране Віри Вовк «Маскарада», не пошкодуєте
-
09.07.2009|БуквоїдІван Андрусяк: «Раджу «Декамерона» чи «Дон Кіхота» в перекладі Миколи Лукаша»
-
07.07.2009|Уляна МакМістерії Майстра
Видавничі новинки
-
«Молода нація». До 70-річчя Вячеслава Чорновола
Історія/Культура | Буквоїд
-
Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа
Дитяча книга | Буквоїд
-
Коцарев Олег. «Неймовірна історія правління Хлорофітума Першого»
Проза | Буквоїд
-
Оса Ґан Шведер. «Сни шовкопряда»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Олександр Кобринський. «Данило Хармс»
Мемуари/Біографії | Буквоїд
-
Терезія Мора. «День у день»
Проза | Буквоїд
-
Паньо Катерина. «Полювання на сліпса»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Харукі Муракамі. «Хроніка Заводного Птаха»
Проза | Буквоїд
-
Віґдіс Йорт. «Якби ж то»
Проза | Буквоїд
-
Іван Лучук. «Грайлива абетка»
Дитяча книга | Буквоїд
Re:цензії
Третя рука не зайва!
-
Елегійний характер вільних віршів про кохання Наталії Пасічник навіюють дещо песимістичні настрої, проте налаштовують на чутливу чуттєву розмову з автором.
Її геометрія почуттів: «порожній квадрат» любові, «кола побачень», «днів замкнені кола» у тісному взаємозв’язку із образами порожнечі, не існування, відсутності чогось, небуття… Епітети: солоний, зникомий, гіркий фігурують у кількох віршах, що й становлять настроєвий пафос збірки. Маємо перефраз: сіль мовчання. Подекуди знаходимо германізми, що надають колоритного забарвлення віршам Наталії Пасічник.
Відкриваємо для себе специфічний наративний прийом, що пояснює назву збірки: одна рука – сама поетка, друга – її внутрішній голос, що знаходить помітне місце у ряді віршів: «як упізнаю між сотень саме твою лілею?», третя рука – уявний герой, до якого звертається в своїх поезіях авторка. Сумніви у рядках віршів підтверджують те, що є два наратори в одному, себто певне протиріччя авторки та її внутрішнього голосу: «де три руки як три тривкі акорди/ коли немає правил або є». Знаходимо гру смислів у текстах: «варто не варто», «коли крапку поставлено і не поставлено крапку». Постійна присутність образу рук супроводжує збірку Наталії Пасічник. Символіка кола як життєвого лабіринту є наскрізним образом збірки. Читаючи рядки поезій молодої авторки, відчувається школа Романа Скиби. Зокрема, його духом сповнений вірш «За мотивами Романа Скиби». Інтертекстуальність знайшла тут своє пристанище: «гіркі чаювання при світлі або при вікні» звучить як алюзія на рядок Романа Скиби: «чай без цукру і світла» з вірша «Тій, що сама».
Поетка життя розглядає як «антологію місяця», в якій лише «вісім листів з минулого». Апокаліпсичний настрій навіює «страх що назавтра/ опаде остання пелюстка». Застосовує вдалий образ, що символізує початок нового життя: «незасмаглу долоню і клаптик прозорих небес». Застосовано вдалі порівняння: «слова/ хиткі наче стебла неначе каміння солоні», «звуки порожні мов риб’ячі зябра». Прохання «не розривати тонкі сухожилля/ уявних обіймів» розвінчується «голосом що не існує», так само як «майже зникомі слова» і «вогких пальців солоні сліди». Подекуди «прожилки пальців» нагадують «грудочки цукру і солі» як відблиск «п’яної пам’яті відчай між затерплих доріжок», що «комбінацію чисел мелодію пальців затерплих» виграють.
Знаходимо картини безпорадності людської: «молоко на губах/ вириває лезо з твоєї руки», і, як вирок, звучить: «ми помремо в один день і цей день сьогодні». Із специфічним ліризмом звучить рядок: «старий фотознімок де ти не належиш нікому», коли твої «останні слова/ соломинкою писані на спорожнілому пляжі», неначе ніхто і не винен у божевіллі, що «кисле на смак». Метафорично лягає на папір літота кохання, що «знаходиш під нігтями тих/ хто обіцяв написати/ салют». Самотність у сновидіннях «і розмов телефонних іржа» вимірюють межу кохання ліричного героя. І чомусь, як завжди, кожен залишається на самоті своєї самості і «зіскакуєш з поїзда наче з останнього кола».
Наталя Пасічник. Гра в три руки: поезії. – К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 48 с.
Додаткові матеріали
Коментарі
- 16 липня 2009, 16:14|Юлія Починок:
- Не сподівалася навіть...дякую, що надрукували.
- 16 липня 2009, 16:13|Тарас :
- Гарна стаття!
- 16 липня 2009, 14:18|Олег:
- ОГО! КРУТО!
- 16 липня 2009, 14:16|Олег:
- ОГО! КРУТО!
Останні події
-
01.08.2009|12:22Сторіччя Антонича на Форумі видавців
-
31.07.2009|22:46Мемуари Майкла Джексона перевидадуть у жовтні
-
31.07.2009|21:07Алан Голдшер поділив The Beatles на зомбі і ніндзя
-
31.07.2009|13:23Знайдена перша п´єса автора «Сірано де Бержерака»
-
30.07.2009|19:51Програма фестивалю «Свірж»
-
30.07.2009|13:30Нобелівський лауреат став фаворитом букерівської гонки
-
30.07.2009|07:37Літературне ЖЖиття. Частина третя
-
29.07.2009|16:27«Книжка року-2009»: Лідери літа. Індивідуальні рейтинґи у номінації «Софія»
-
29.07.2009|14:51Блогер поховав Ніка Перумова
-
28.07.2009|22:01Став відомий довгий список «Букера»