Визначено короткий список конкурсу літературних критиків

Додаткові матеріали

15 березня 2009, 19:07|amf:

Отже, якщо хтось лобом об стінку і з головою в провалля - то і всім треба туди ж?
Ні, так званий олесик - не "наслідок", а провокація з очевидним наміром "зробити собі ім"я, а яким способом - однаковісінько". Як літературознавець - треба багато працювати, треба шукати, мислити, творити. А тут "закосила" під "критика", наплодила гидоти - і все, вже про тебе "говорять"... Це при тому, що Трофименко - далеко не дурепа; а отже, гидота - це її свідомий вибір. "Знайшла нішу" - потоптатися по дитині заради того, щоб "себе показати"! Оце й усе... І не треба тут шукати ніяких "типажів" чи "причин-наслідків", шановна Інститутко. Це звичайнісіньке падлюцтво. Мені лише дивно, що на нього "купуються" навіть такі розумні люди як Ви.

15 березня 2009, 02:12|Instytutka:

продовжуємо дискусію :)
Чесно кажучи, всі ці штуки про сакральність сім"ї злегка набили оскомину. У сучасному світі те поняття сім"ї, про яке ви кажете, вже давно руйнується, якщо ще досі не зруйновано. І якщо вже шукати "де курка, а де яйце" - то поява такого прецедента, як Олесик - це не першопричина, а наслідок. Своєрідне осмислення того, що авторка бачить навколо, але аж ніяк не підступне бажання все розвалити :)

14 березня 2009, 17:12|amf:

(Продовження ппереднього допису):
Саме тому я так жорстко сприймаю подібного штибу спроби "самоствердження". Це ще гірше від Бузини, бо Бузина замахнувся на сакральне в контексті однієї національної культури, абсолютно не усвідомлюючи величі Шевченка, яка (попри всі старання дурнів її знівелювати) безаперечна. А Трофименко замахнулася на сакральне для всього людства поняття "дитина". Той, у кого є власні діти, це відчуває "нутром". Тому я щиро, по-людськи бажаю їй народити дитя - і заспокоїтися. Тоді їй самій стане за все це соромно.

14 березня 2009, 17:06|amf:

Шановна Інститутко! Критика - це і є частина літературознавства. Ви ж розумна жінка (стежу за Вашими коментами й блоґом), та й самі, здається, літературознавець - невже Вам досі не відомо, що літературознавство складається з трьох частин: історія літератури, теорія літератури й літературна критика! Ви мене дивуєте...
Що ж до так званого Олесика, то я його не сприймаю ні як "особистість", ні як "типаж", а як дуже небезпечний прецедент. Для всіх нас небезпечний. Бо всім відомо, що постмодернізм, принаймні одним своїм "крилом", є руйначем. Це закономірно і нічого "страшного" в цьому нема. Проте є в цьому світі речі засадничі, руйнування яких - це руйнування самої людини. Бог, дитина, мама, тато - це вічне, тому сакральне. Своїм дурнуватим блоґом пані Трофименко руйнує саме цю сакральність, причому робить це в щонайгидкіший у цьому контексті "матюкливий" спосіб - а дакі дії вже виходять поза рамці постмодернізму, виходять за рамці мистецтва. Вони перетворюються на елементарне падлюцтво.

13 березня 2009, 23:05|instytutka:

та що ж за навігація така. чому кожного наступного дня видно тільки перші 9 коментів?

13 березня 2009, 00:32|Instytutka:

Те, що ви (п. Амф) назвали критикою - це радше літературознавство. "Аналіз певного тексту в його питомому контексті" - це взагалі підхід нового історизму. І він прекрасний :), але це академічне літературознавство, воно і критика - різні речі. Критика "спирається на практичний тип мислення задля поцінування художньої своєрідності нових літературних творів, їх естетичної вартості, виявлення провідних тенденцій літературного процесу". З вікіпедії здерла, ага. І якщо сучасні письменники пишуть про піськи, тобто секс і матюччя, то і критика теж має про них писати,бо така "художня своєрідність" цих текстів. До того ж, критик, про якого ми дискутуємо, цитує не тільки про піськи. Схоже, ви бачили одну-дві рецензії, та й то одну Олесикову :)
До речі, щодо Олесика. Не варто в даній дискусії переходити на особистості. Олесик - такий собі феномен культури, як Вєрка Сердючка тощо. Втім, я справді не маю дітей, якщо це має якесь значення

13 березня 2009, 00:14|Instytutka:

о, знайшовся :)
сорі, глюки в компі :)

13 березня 2009, 00:13|Instytutka:

А де подівся мій вчорашній вечірній коментар?
у вас що, на сайті цензура?

12 березня 2009, 20:38|2rock:

тобто критика не має одноєї дефініції, а існує "на розумінння кожного"?! лол. У - Уходи !Просто уйди...

12 березня 2009, 12:40|amf:

Шановна Інститутко!
Критика, на моє розуміння, - це аналіз певного тексту в його питомому контексті. Або ж аналіз певного явища, базований на текстах, в яких воно оприявнене. Нічого схожого в більшості писань Трофименко просто нема - у неї лише вихоплювання з тексту фраз, реплік чи строф, за які вона може "зачепитися", щоб "поприколюватися". А "чіпляється" вона майже завжди лише до двох "тем": секс і матюччя. Якщо ж у "критикованому" тексті цього нема - вона це просто вигадує, висмоктує з пальця, перекручує. Таке враження, що навіть на елементарний аналіз, на бодай подобу аналізу ця "критичка" просто не здатна - так, як вона, "критикують" шкільні хрестоматії учні в період природного для їхнього віку сексуального збудження.
Що ж до так званого олесика, шановна Інститутко, то мені чомусь здається, що у Вас поки що нема своїх дітей, як нема їх і в пані Трофименко. Ось коли будуть - тоді Ви (і, сподіваюсь, вона) зовсім по іншому поглянете на такі "типажі". Повірте: зовсім по-іншому!