Re: цензії

Роман «Дерева на дахах» — це не тільки оповідь про життєві пошуки «неспокійної» людини, «героя свого часу» — Якова Довганя, бунтівника із довгим сивим хвостом і кільчиком у вусі.

Це насамперед роман про Місто, про Тернопіль, що схожий на кораблик, про тернопільські будинки, схожі на кораблики, і про тернопільські кораблики, схожі на будинки, на дахах яких, до того ж, ще й ростуть дерева. Про тернопільську забігайлівку «для інтелектуалів і митців» «Пінгвін», а також про будинки, дерева та забігайлівки в інших містах, про одвічні стосунки між митцем і алкоголем, а ще про котів, чоловічу дружбу і справжню любов до Жінки. Чи то пак, до жінок. Словом, усім українським інтелектуалам, хто так і не дочитав «Улісс» Джойса, присвячується…

Олександр Вільчинський (нар. 1963 р.) — прозаїк, есеїст, автор кількох книжок прози, серед яких романи «Суто літературне вбивство», «Останній герой», «Віаґра для мера». Живе і працює в Тернополі.

Олександр Вільчинський. Дерева на дахах: роман; худож.-оформлювач О. М. Артеменко. — Харків: Фоліо, 2010. — 345 с. — (Графіті).

Коментарі

01 листопада 2010, 20:44|Gjy:: вільчинського (вільчика) буль-що цікаво читати, а щодо "дерева на дахах", то мені собливо прикольно було про андрухера і Ко та про Варшаву там такий стьоб, що мама дарагая )) читається на одному подиху
21 жовтня 2010, 23:22|петро:: Знаю Олексу Вільчинського як одного із кращих майстрів психологічної прози. Здається, "Дерева на дахах" - це повернення до стилістики його ранніх творів, зокрема, "Дня восьмого". Хоча експерименти із детективами також були вдалими. "Суто літературне вбивство" і особливо "Неврахована жертва" - це взагалі найкраще, що доводилося читати у детективному жанрі в сучасній українській літературі. Раджу всім