Кримінальне чтиво

Позичена формула

Ігор Бузько. Формула, К .:, Зелений Пес, 2007. - 287 с.

Жанр: обитель зла в степах України 

На початку 1990-х років минулого століття, коли кіно в Україні ще знімали за бюджетні кошти і намагалися їх окупити, продукуючи детективи та бойовики, режисер Григорій Кохан вирішив екранізувати роман Джеймса Х. Чейза «Хіпі на дорогах». Цей твір шанувальникам цього письменника, котрі в той час читали його в піратських перекладах, більше відомий як «Кам`яні джунглі». Кіно під назвою «Бухта смерті» відбулося, мало якусь касу і навіть досі час від часу виринає на різних телеканалах, вітчизняних і російських.

Але головна «фішка» цього, як тепер кажуть, проекту полягала в тому, що патріот саме українських реалій та українських акторів Кохан переніс місце дії оригінального тексту з Флориди в Крим. Американські хіпі стали нашими циганами, ветеран В’єтнаму перетворився на воїна-«афганця», а «копи» стали «ментами». Більше нічого в сюжеті режисер не міняв. І вийшов український фільм за мотивами роману англійського письменника, який жив у Швейцарії, а писав здебільшого про Америку. Ось така дитяча пірамідка.

Очевидно, в класика українського касового кінематографу просто не було часу шукати оригінальні ідеї в Україні. Або Чейз писав про вічні та універсальні цінності, як людські, так і маскультівські. Не певен, що сучасні українські письменники, які хочуть опанувати популярні жанри, були особисто знайомі з Григорієм Коханом чи є фанатами згаданого фільму. Однак це не означає, що аналогічні думки – адаптувати іноземні матриці до українських реалій - не могли прийти в голову різним людям у різний час.

У першому і поки що, здається, єдиному романі Ігоря Бузька «Формула» таких адаптацій аж дві. Лейтмотивом твору служить тема смерті з оповідання Едгара По «Маска Червоної смерті». Та це не переспів з відомого алкоголіка, мізантропа та родоначальника детективного жанру. Читачу доведеться напружуватися, аби зрозуміти, до чого тут Едгар По, і врешті прийти до висновку : автор По прочитав і По йому сподобався.

Мені здається, що класичні мотиви тут лише для спроби створити моторошну атмосферу. Саме для спроби: створити її власними силами, як це прийнято в трилерах, дебютантові не вдалося. І нехай «Формула» ще в рукописі була відзначена «Коронацією слова» - це свідчить лише про те, що члени журі цього поважного конкурсу дуже мало читають трилерів.

Насправді роман являє собою хоч і дещо традиційний, але зовсім непоганий зразок соціально-критичного роману з певними елементами футурології. Порівняти його можна з американськими страшними фільмами на кшталт «Обитель зла: Апокаліпсис» чи  російським кінотрилером «Параграф 78», і це – друга адаптація «їхнього» до «нашого».

Є в «Формулі» лабораторія, де різні секретні фізики, хіміки, біологи та інші лікарі-шкідники працюють над розробкою чергової порції біологічної зброї. Рано чи пізно доходить до експериментів з живими людьми. «Коли Кулініч і Розенков прийшли вводити йому препарат, він несподівано накинувся на них і, схопивши скальпель, що якогось чорта валявся в маніпуляцій ній, завдав ним кілька серйозних поранень» , - ось до чого все це може призвести.  І тоді – ховайся. В прямому і переносному значенні цього слова. Вигадане містечко Алчаківськ оточують військами, бо там епідемія, а спритні журналісти намагаються проникнути туди городами. Тим часом у секретних лабораторіях шукають формули протиотрути…  

Все це добре і цікаво, хоча й не дуже страшно та без належного в таких творах натуралізму. За одним винятком: знайдіть мені людину, яка готова повірити, що в Україні розробляють різні нові види психотропної збої. Наркотики синтезують, це правда. Ну а коли говорити про експерименти над живими людьми, то ними в повній мірі займаються українські політики. Причому не в секретних бункерах, а цілком відкрито. До того ж війська у нас давно нічого не оточували, десь так років шістнадцять.

Таким чином, роман, який старанно писав Ігор Бузько, всього на всього виявився підкопом, який втікач копав на волю, а прокопав у сусідню камеру.

Оцінка            *** (-) 

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику: 

*  Жодної надії; 

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу; 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину; 

**** Хочеться краще, але загалом поживно; 

***** Так тримати! 

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.   

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику

Додаткові матеріали

Податківець – не мент
Озброєний і небезпечний стоматолог
Смішні таємниці
Страшно соціально
Смертельні ігрища покійників
Мозок у цейтноті
Політичні імпотенти тернопільського розливу
Вбити за «Молодість»
Привид бродить по музею
Слюсар любить білі колготки
Статеві збочення українського політикуму
Італійська народна казка
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

15 квітня 2009, 11:25|ага:
Вероятно уважаемый кактус имел в виду "масло масляное".
13 квітня 2009, 14:35|автор:
а де нонсенс? ХХ століття - це вже минуле століття. 1990-ті роки ХХ століття - справді наше недалеке, але все ж таки минуле.
13 квітня 2009, 13:48|кактус:
"На початку 1990-тих років минулого століття..."
Виправте, будь ласка, цей нонсенс.
Додати свій коментар:
Ваше ім'я 1000 залишилось Ваш коментар підтвердіть, що ви не робот: Якщо Ви не бачите свій коментар на сторінці після введення, натисніть кнопки Ctrl+F5

Партнери