
Re: цензії
-
13.12.2010|Ігор МочкоданПримхи зворотної сторони
-
09.12.2010|Альбін Цирик, ЧернівціКентаври із Процюковими обличчями…
-
03.12.2010|БуквоїдВано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
-
29.11.2010|Євген БаранІгри в літературу як ігри в мізантропів
-
27.11.2010|БуквоїдВасиль Карп’юк: Мені дуже сподобався «Бетмен Сагайдачний» Олександра Кабанова
-
24.11.2010|БуквоїдАндрій Любка: «Рекомендую почитати «Інший світ» поляка Герлінґа-Ґрудзінського»
-
22.11.2010|БуквоїдПавло Коробчук: «Останні роки читаю менше, але влучніше»
-
19.11.2010|Марія ШуньСвіжак т.зв. рецензії від Ігора Бондара-Терещенка на Антологію Авторського Зарубіжжя Василя Ґабора
-
17.11.2010|БуквоїдТарас Малкович: Книги невідомих мені авторів обираю за назвою
-
16.11.2010|Ніна ГерасименкоЄретичка Марина Гримич
Видавничі новинки
-
Тарас Прохасько. «БотакЄ»
Проза | Буквоїд
-
«Архів Розстріляного Відродження»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Михайло Григорів. «Зелена квітка тиші»
Поезія | Буквоїд
-
Іван Андрусяк. «Кабан дикий – хвіст великий…»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Раїса Лиша. «Зірнула зірниця»
Поезія | Буквоїд
-
Андрій Бачинський. «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Сергій Грабар. «Метаморфози»
Книги | Буквоїд
-
Тетяна Дугельна. «І створив жінку...»
Психологія/Філософія | Буквоїд
-
Марія Ряполова. «Бурецвіт»
Фантастика | Буквоїд
-
Назар Крук «Мисливці»
Детектив/Трілер | Буквоїд
Re:цензії
Снігова Галатея...
-
Василь Слапчук. Жінка зі снігу: Повість. – К.: Факт, 2008. – 278 с. (Сер. «Exeptis excipiendis»).
Сей роман Василя Слапчука якось я пропустив. Не те, що збайдужів до Василевого писання, просто в якийсь із моментів вирішив, що того мого інтерпретування Василевих книг досить. Досить так досить, але днями, перебуваючи в селі у мами, потрапила мені ся книга вкотре під руки і я знічев’я почав читати. Результат ви всі бачите. Я не просто дочитав, але й декілька слів навздогін хочу сказати. Отож.
Я мало знаю сучасних прозаїків, які би так легко компонували сюжети своїх прозових книжок. Напевне, мало читав. Мирослав Дочинець з Мукачевого, Олександр Клименко з Луцька, Дмитро Білий з Донецька. З них першим був Дмитро Білий. Однак він на декілька років випав з літпроцесу, зайнявшись написанням і захистом докторської дисертації з історії Кубані, що весною сього 2010 року з успіхом здійснив. Сподіваюся, тепер повернеться і до літературної творчости. Бо сюжетні ходи його «Басаврюка-ХХ» і «Заложної душі» поволи експлуатуються іншими авторами й доволі успішно.
Олександр Клименко, що розривається між музикою і літературою, декілька років тому вибухнув несподівано сюрреалістичною книгою прози «Supraphon», а цьогоріч додався роман в зовсім іншій писемній стихії – «Коростишівський Платонов».
2009 рік – став відкриттям Мирослава Дочинця, його чергове літературне дітище – роман «Лис у винограднику» може цілком стати народним бестселером.
У цьому гарному ряді Василь Слапчук займає особливе місце. Він є автором декількох романів, які мали добру читацьку і критичну рецепції. Про його поетичний доробок, відзначений Шевченківською премією, тільки й скажу, цей досвід, як і будь-який інший український класичний, нам потрібно буде відкрити і читати знову і знову.
Що стосується «Жінки зі снігу», то вона (жанрове авторське визначення твору – повість) написана жваво, дотепно і, як всі прозові книги Слапчука, мудро. Я не кажу про сюжетні перипетії – молодий писака Овідій, автор двох поетичних збірочок, пещена дитина в сім’ї – мамою, татом, сестрою, зятем (за кошт останнього він і видає свої поетичні опуси), який вже розміняв 25 рік свого молодого життя, ніяк не визначиться у своїх взаєминах із жінками. Офіційна наречена Люда, дівчина-бісексуалка Зоряна, з якої він витворив свій ідеал, дівчина-літстудійка, закохана у нього, Галя, яка зринає на останніх сторінках сеї книги, – всі ці названі й неназвані жінки забирають багато часу в Овідія, багато нервів і,навіть, здоров’я, якщо врахувати той факт, що двічі він був серйозно побитий лес- бійкою-фізкультурницею Русланою, що мстила йому за Зоряну, яка тільки з Овідієм відчула себе жінкою. Навіть попередні досвіди з чоловіками і жінками, і паралельно зустрічам з Овідієм – експерименти з груповим сексом, не дали їй того відчуття, що з цим «статевим-гігантом» поетом: «Від звичайного оргазму мені в тілі тісно, хочеться вийти за його межі, – пояснює Зоряна, – а коли ти доводиш до оргазму, я наче вбираю в себе весь світ – така наповнена» (с.214). Щоправда, навіть це признання не завадило Зоряні виявити лесбійське захоплення Людкою, що в бійці з Русланою, захистила і Овідія, і привабила Зоряну…
На цьому сюжетні ходи не припиняють своєї карколомности: бо виявляється, що старша сестра Неоніла, зовсім не сестра Овідію, а мати (проговорився перший чоловік Неоніли Григорій, щоправда, наступного дня він усе заперечував), а тихоня-батько Овідія, який все життя писав кандидатську дисертацію з античної літератури (цим і пояснюється дивне ім’я нашого героя), а всю сільську і хатню роботу виконувала дружина-завуч школи, закохався в Неонілину однокласницю Вєрку і дійшло аж до драматизму: після того, як Неоніла силою повернула батька до матері, він пробував покінчити із собою…
Фінал залишається відкритим. Що станеться з Овідієм, кого він вибере, – важко сказати. Можна було би твердити, що обраницею стане Галя. Але, оскільки Овідій є натурою мрійливою, нічого певного тут не скажеш. Так само відкритим залишається питання, хто йому Неоніла (мати, сестра)? Все ця непевність приводять Овідія до Соломонового рішення, – рішення, яке може прийняти тільки літератор, – з тої колотнечі і нерозберихи, Овідій виснував для себе єдине: він напише роман, в якому спробує все змінити: «Я перепишу останні сторінки свого життя заново. Ні. Я перепишу усе своє життя. І життя своїх близьких. Щоб усім їм – мамі, татові, Неонілі було добре. Але для цього я сам мушу стати іншим. Наразі мене ще нема, я ще себе не вигадав.
Я щойно тільки ступив на цей хиткий, непевний, але багатообіцяючий шлях» (с.276).
Тут нічого не зарадиш. Овідій – викінчений літератор. Єдине, що він зрозумів, що пізнати Жінку, навіть якщо ти з нею, спиш, – годі. А як же бути з коханням? Оскільки Овідій його ще не спізнав, то відповіді немає. Але зате є іронічно-дотепна розповідь, у якій «сурйозні» життєві питання увібгані у шати літературної гри. І нема на то ради. Залишається тільки читати. У нашій ситуації – се теж вихід. Принаймні, Василь Слапчук у цьому переконує…
Додаткові матеріали
- Слапчук Василь
- Еротична повість про творчість
- «Ліри високої сонячний лан»
- Номінаційні списки X Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2008»
- Індивідуальні рейтинґи експертів «Книжки року’2008»
- Експертний тиждень «Книжки року»: день другий
- Повні результати рейтинґу «Книжка року ’2008». Номінація «Красне письменство»
- Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Програма на 19 серпня
- Форум видавців у Львові, 12 вересня
Коментарі
- 05 листопада 2010, 19:22|богдан:
- Дійсно - і нема на то ради...
Останні події
-
13.12.2010|10:27Соціальна акція «Даруй радість – даруй життя!»
-
13.12.2010|10:02Вечорниці на Андрія у «Музеї Івана Гончара»
-
11.12.2010|21:12Клуб дитячих письменників у клубі «Грані здоров’я»
-
11.12.2010|20:17Невідомий Кокотюха. Архівні фото. Ч.1
-
11.12.2010|09:05«ботакЄ» у книгарні «Є»
-
10.12.2010|22:06Бі-Бі-Сі визначило найкращу книжку року. ФОТОРЕПОРТАЖ
-
10.12.2010|17:16Лю Сяобо випустить книгу віршів у США
-
10.12.2010|15:46Тарас Прохасько презентував львівській публіці «БотакЄ»
-
10.12.2010|15:26«Ворошиловград» Жадана – книга року Бі-Бі-Сі
-
10.12.2010|14:52Розпочинає свою роботу клуб LeoПолтвіс