Re: цензії
-
25.03.2011|Олег СоловейКиця Мальва, Бебер та інші
-
24.03.2011|БуквоїдСашко Лірник: «Якщо відчуваю що книжка «не йде» – кидаю її»
-
23.03.2011|Лілія ШутякПокоління мегаполісів
-
22.03.2011|Євген БаранПобачити світ крізь інше вікно
-
21.03.2011|Світлана Пікалова«Несамотність життя»
-
20.03.2011|БуквоїдСтаніслав Цалик: Раджу прочитати «Украинский национализм: ликбез для русских»
-
19.03.2011|Олег СоловейЛисти до молодшого брата
-
18.03.2011|БуквоїдГригорій Гусейнов: «Порадник з мене нікудишній, але я точно знаю, що ті, хто постійно читає журнал «Кур’єр Кривбасу», у виборі ніколи не помиляться»
-
15.03.2011|БуквоїдМарія Шунь: «До прози в мене не таке пієтетне ставлення, як до поезії»
-
15.03.2011|Роман Ткаченко, КиївСто грамів білого чаю
Видавничі новинки
-
Володимир Дячун. «POSTТЛІН»
Проза | Буквоїд
-
Чому жінки займаються сексом?
Книги | Буквоїд
-
Як слухати, щоб діти з нами говорили. Як говорити, щоб діти нас слухали
Книги | Буквоїд
-
Ярослав Орос. «Триликий Ной»
Проза | Буквоїд
-
Алі Сафі. «Весела книга»
Класика | Буквоїд
-
Суперсекс. 50 фантастичних позицій
Книги | Буквоїд
-
Елізабет Костова. «Викрадачі»
Книги | Буквоїд
-
Віра Валлє. «Спадок Джеймса І та королеви Анни: охорона інтелектуальної власності у часі й просторі»
Книги | Буквоїд
-
С’юзен Мендус. «Політика та мораль»
Психологія/Філософія | Буквоїд
-
У Луцьку побачив світ альбом художника-упівця
Фотоальбоми | Буквоїд
Re:цензії
Побачити світ крізь інше вікно
-
Мар’ян Лазарук. Руки Сіяча. Поезії / Передмова Василя Герасим’юка. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 112 с.; Мар’ян Лазарук. Черн: зухвалі візії. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2009. – 96 с.
Я уважно перечитував ці збірки, і чогось, найголовнішого, мені забракло, аби відразу розказати про доброго молодого поета Мар’яна Лазарука, сина поета Мирослава Лазарука. В чомусь, найголовнішому, Мар’ян програє Мирославові, маю на увазі Франкову робленість і строгість поетичної форми, яка у Лазарука-старшого, сиріч, бездоганна. Так само, у чомусь, найголовнішому, Мирослав Лазарук програє своєму синові, – маю на увазі безпосередність і легкість поетичної метафори. Себто, виходить на те, що Мирослав Лазарук і Мар’ян Лазарук, разом узяті, є майже бездоганними авторами. Але поезія – не колективна творчість, тому, хочеш-не хочеш, а розглядатиму Мар’яна Лазарука в контексті Мар’яна Лазарука.
Перша збірка, видана 2006 року, несе на собі відбиток поетичного учнівства, не дивлячись на похвальне передслово Василя Герасим’юка. Якби я писав передмову до цієї книги, то також би говорив про поетичну перспективу і меншою мірою робив зауваги. Бо Мар’ян на диво органічний у поетичному прориві і статичний в поетичній ході.
Окремі вірші запам’ятовуються вдалими метафорами, – це не означає, що вірш є слабким, просто якийсь із віршових рядків чи дворядків вибухає, залишаючи всю віршову тканину якби тлом для себе: «Посохли очі не від катаракти, // Зміліли душі від річок вина» (вірш «Ти чуєш? Чуєш? Це не запитання »); «Той, хто найменшому слову повірить, // Вранці піде непомітно» (вірш «Кожен із нас мріє бачити світло… »); «Гострий ніж до грудей притулився, – // Завтра знов на людей полювання» (вірш «Вже немає нічого й нікого… »); «Пролита сльозина знаменна // Уже через те, що пролита» (вірш «Інша дорога »)…
Є у Мар’яна Лазарука вірші, які своєю ритмікою, метафорикою, образністю додають своєрідної таїни авторському поетичному слову («Твій вогонь», «Приєднайся до нашої правди», «Руки Сіяча», «Воля», «Мелодія гір», «Птах», «Це – імітація», «До сходу сонця жди іще годину…»). Цікавий також своєю експериментаторською формою вірш «Я що й но був». Інші вірші збірки випадають із розмови своєю правильністю: формальною і змістовою.
Я би не зосереджувався на старозавітному контексті («Руки Сіяча»), як це зробив В.Герасим’юк у передмові. Бо попри біблійні алюзії (треба назвати ще вірші «Фосфорна дама», «Минулося...»), у віршах Мар’яна Лазарука домінують сучасні екзистенційні нотки-шукання: світу і себе…
Наступна збірка Мар’яна Лазарука «Черн: зухвалі візії», окрім тематичної прив’язки, – 600-річчя Чернівців, – є спробою екзистенційного прочитання власного життя в рамцях урбаністичної культури.
У цій збірці є більше віршів, які привертають читацьку увагу («Віч-на-віч із містом», «Шукати Людину», «Чудернацький будинок», «Світ – передпокій чистилища», «Пролог», «Наймення» – із розділу «Візія І. Шістсотрічна твоя ксерокопія »; «Ранок збирає уламки тіла», «Світлі думки розбудили весну», «Одвічна мрія», «Гранітна грива», «Я знаю тебе, ти терпка…» – із розділу «Візія ІІ. Повернення мандрівника »; «Поетичний стриптиз», «Оптимістичне», «Стріляйте один в одного…», «День провидінь і сновидінь», «Остання людина», «Театр», «Витяг із першого послання Джона до українців», «Горицвіт» – із розділу «Візія ІІІ. Середмістя, панове »).
Чи вимальовується образ міста у цій збірці? Буттєво-містичний образ, розмитий як на картинах французьких імпресіоністів. І сам ліричний герой – безперечно, дитя міста, флегматично і розважливо фіксує настрої, кольори, відтінки запахи міста, не контрастуючи з людиною і не доповнюючи її. Так, два великі самітники, – місто і людина, – живуть впритул, інколи споглядають одне одного, але, по великому рахунку, байдужі до долі іншого. Самодостатні й велично-драматичні у своїй самоті. Інколи іронічні.
Звичайно, що на основі цих двох поетичних книжок рано пророкувати долю їхнього автора. Бо Мар’ян Лазарук із тих поетів, творчість яких треба розглядати в еволюційному поступі, аби визначити його переваги чи недоліки.
Поки що можу сказати одне: цей молодий чоловік, можливо без зовнішнього поетичного блиску та яскравої індивідуальної харизми, йде своїм шляхом, бо внутрішньо відчуває, що ця поетична дорога, – така непроста і така химерна, – є його дорогою. І чим довше він ітиме, тим більше приятелів і симпатиків зустрічатиме на ній…
Коментарі (3)
- 22 березня 2011, 17:57|Олег Соловей:
- А хіба ж я не шаную? :-) Не про це мова. Просто набрид уже його текст про квазіпроблеми дурнуватої НСПУ. Чи то лише мені так здається, яко не члєну :-) тої патосної творчої спілки-сопілки?
- 22 березня 2011, 17:23|Евген:
- Олеже, Кокотюху я шаную, хоча ніколи вголос про це не говорив.
- 22 березня 2011, 10:16|Олег Соловей:
- Евгене, напиши щось для колонки. Дістав уже Кокотюха, який там безкінечно довго висить.
Останні події
-
25.03.2011|08:20"Самий поганий мент Росії" викликає Артемія Троїцького та Юрія Шевчука до суду
-
24.03.2011|20:45Ірена Карпа чекає на другу дитину
-
24.03.2011|16:27ТОП-40 книжок від ув´язненого Юрія Луценка
-
24.03.2011|14:38В Ужгороді стартує еротичний фестиваль «Березневі коти»
-
24.03.2011|11:07У Львові відкриється «Кишеньковий світ» Марисі Рудської
-
24.03.2011|10:01Ніколай Старіков презентує книжку «Шукайте нафту»
-
23.03.2011|21:49«Книжковий світ» збере «зірок» літератури, кіно, шоу-бізнесу
-
23.03.2011|17:46У Києві відбудеться Весняний книжковий бал
-
23.03.2011|17:39«Грані-Т» презентували книгу «Львів Левинського: місто і будівничий»
-
23.03.2011|12:40Сергій Жадан їде на Донбас боротися з цензурою