Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

15.03.2011|13:42|Буквоїд

Марія Шунь: «До прози в мене не таке пієтетне ставлення, як до поезії»

На запитання порталу «Буквоїд»: «Що читати?» відповідає поетеса Марія Шунь.

- Після кожного чергового Золотого Вересня у Львові - книжкового Форуму - завжди привожу зі собою у Нью-Йорк стоси нових книжок. А потім рік ними    «заряджаюся» – до наступного Форуму.

Тепер розпечатую для себе з трилогії «Шляхи свободи» книгу ІІ – «Відстрочення» Жана-Поля Сартра – зі серії Лауреати Нобелівської премії. Буттєвого Сартра завжди легкоприємно читати, - його дилеми і шляхи їхнього невирішення завжди стають чужими дилемами.

Нещодавно завершила читати «Газелі бідного Ремзі» Володимира Даниленка, які так добре смакують до вихідного дня, і особливо якщо ти має схильність до південного-сонячного сибаритства із його незліченними спеціями і непоспішанням... Цей твір невловимо мені нагадав Юрія Винничука, маю на увазі, тільки за настроєм.

До хітового твору 2010 року Януша Вишнєвського «Самотність у мережі» – із близького зарубіжжя – в мене двояке ставлення: ота його половина, ближча до Франсуази Саган своєю наскрізною невигаданою, навіть жорстокою романтичністю, мене, звичайно ж, підкупила, друга його половина монотоннозациклена на смакуваннях подвійного дна жестів-символів, сюїдальної безвиході чи нудьги, у яку герой чи героїня твору самі себе ж і заштовхнули, ніби немає іншого вітальнішого виходу, мені відверто не йдуть, бо я як читач співпереживаю книгу, а багато ситуацій із неї я просто не хочу переживати.

Напрочуд легко прочитався твір «Львівська сага» Петра Яценка. Десь його недомовлюваність, штриховість оповідей, їхній хід мені зрозумілий.

Хоча, чесно говорячи, до прози в мене не таке пієтетне ставлення, як до поезії.

Багато прозових книг, хоч і купую їх та тягну зі собою на інший континент, пролітають повз мене, так, читаю їх і не запам’ятовую – то ж треба так!- стільки праці та коштів вкладено в річ, а воно не прожите автором, не прожите і читачем...

Нема відчуття випитої склянки доброго вина, от і стоїть ця вся проза на моїй етажерці і стоїть комом у горлі,- бо видавці далі стверджують, що «поезія нікому не потрібна»...

Але потрохи з’явилося дуже багато гарної молодої поезії, привезла зі собою немало книжечок збірної команди – київських, львівських, тернопільських та луцьких авторів, і тут навіть не хочу виокремлювати когось одного – це немов Колос чи Колосок із багатьма зернинками, і всі потрібні.

Мене завжди дивувало і вперто дивує далі, чому видавці гоняться тільки за прозою і видають її більшими тиражами. А поезію поволі випихають на марґінез, «тирячи» її тиражі – в реальному ж  «дольче віта» поезію таки більше люди потребують, і самі поети є найкращими читачами. Щось воно не так діється у Данському королівстві...

З останніх поетичних новинок з американського континенту гарно пішла мені книжечка Оксани Луцишиної «Я слухаю пісню Америки», мабуть, через те, що

я сама вмію її слухати, цю Америку, правда, будучи на абсолютно-протилежному боці стилістичної «подачі» цієї Америки. Її книжечка ніби повертає мені втрачену якусь половинку. Надіслав мені поштою із Чикаго і Тарас Девдюк свою новинку «Дерево довколо птаха». Так що дозвілля мені зафрахтоване.

Завершила перекладати невеличке есе «Річка для людей» американської поетки та письменниці Джуді Баумел, котра походить з родини переселенців із Галичини в Америку. (Відома своїми книжками «The Weigt of Numbers» (за що завоювала престижну премію Уолта Уітмена від Академії американських поетів), «Now» та

«The Kangaroo Girl»). Це есе – про час її позаторічного перебування у Львові  саме тоді, коли учасники ЛеоПолтвісу від Музею Ідей  готували скорботний перший мітинг на 110-ті роковини побудови Опери на Полтві. Це есе буде включене до майбутньої літературно-екологічної книжки «ЛеоПолтвіс» , що цього року з’явиться у  львівському видавництві Піраміда.

Додаткові матеріали

11.03.2011|12:03|Re:цензії
Григорій Семенчук: «Чапаев и пустота» — обов’язковий device до будь-яких психопрактик
09.03.2011|10:08|Re:цензії
Наталя Пасічник: «Одні книжки старіють, інші завжди залишаються актуальними»
02.03.2011|08:14|Re:цензії
Олександр Гаврош: «Відкриваю для себе українську дитячу літературу»
25.02.2011|10:38|Re:цензії
Дмитро Чекалкін: «При виборі книги орієнтуюся на улюблених авторів»
23.02.2011|07:10|Re:цензії
Світлана Пиркало: «Записки українського самашедшого» - не прозовий дебют, а дебют полеміста чи соціального коментатора
21.02.2011|07:15|Re:цензії
Юрій Андрухович: Раджу обов’язково прочитати «Ґоттланд» Маріуша Щиґела
10.02.2011|22:51|Re:цензії
Сергій Жадан: Рекомендувати до прочитання книжки – справа невдячна
23.12.2010|07:35|Re:цензії
Вікторія Черняхівська: «Всі книжки читаю немов автобіографічні»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

Поки ще немає жодних коментарів, Ви можете стати першим, хто висловиться!
Додати свій коментар:
Ваше ім'я 1000 залишилось Ваш коментар підтвердіть, що ви не робот: Якщо Ви не бачите свій коментар на сторінці після введення, натисніть кнопки Ctrl+F5

Партнери

Культреванш - Богемний Вісник
Захід-Схід
Грані-Т
ЛітАкцент
Нора-Друк
Кріон
Видавництво Жупанського
Книгоспілка - всі українські книги і видавництва
BookLand.net.ua
teatre.com.ua :: сучасний театр в Україні
КНИГАРНЯ 'Є' - мережа книжкових магазинів
Видавництво ТЕЗА
NiceDay | Все про кіно, музику, книги
УкрВидавПоліграфія
Часопис української культури
Прокат книг
Видавництво Фоліо
Всесвіт
Оsтаnnя Барикада
Молода Література
Молода Література
Публікатор
ArtVertep
Коронація Слова
ЛИТФЕСТ
Українськa літературнa газетa
Интернет-голосование «Лидеры нации»