Re: цензії
-
26.12.2010|Євген БаранПролог любові як пролог життя…
-
23.12.2010|БуквоїдВікторія Черняхівська: «Всі книжки читаю немов автобіографічні»
-
20.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівЖінка, яка шукає щастя…
-
16.12.2010|Олена ДанилінаКайф від Положія
-
15.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівПройдисвітство по-львівськи
-
14.12.2010|Світлана ГроменкоЧому Степан Процюк не пише детективи?
-
13.12.2010|Ігор МочкоданПримхи зворотної сторони
-
09.12.2010|Альбін Цирик, ЧернівціКентаври із Процюковими обличчями…
-
03.12.2010|БуквоїдВано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
-
29.11.2010|Євген БаранІгри в літературу як ігри в мізантропів
Видавничі новинки
-
Антологія «Квадро»
Поезія | Буквоїд
-
Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого»
Проза | Буквоїд
-
Стівен Кінг. «Під куполом»
Книги | Буквоїд
-
Міхаель Енде. «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Наталія Сквіра. «Проблеми поетики другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя»
Критика | Буквоїд
-
Барбара Космовська. «Буба»
Проза | Буквоїд
-
Українська зовнішня розвідка: від А до Я
Мемуари/Біографії | Буквоїд
-
Джонатан Фенбі. «Альянс»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Генрік Мейнандер. «Фінляндія 1944. Війна, суспільство, настрої»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Тарас Прохасько. «БотакЄ»
Проза | Буквоїд
Re:цензії
Осінній цвіт поезії Люсі Малкович
-
Людмила Малкович. Свічка зі снігу. Вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. – 40 с.
Якось так стається у мене, звичайно, не навмисне, що найкращі книги приходять зовсім випадково. А може, то мені так здається, і нічого випадкового у сім житті немає? Скільки би я не розмірковував над сим простим і вічним запитанням/сумнівом, поки що можу тільки дякувати Богу, що такі випадкові зустрічі у мене ще трапляються.
Про вірші Люсі Малкович, що вчителює майже у серці Гуцульщини,- селі Нижньому Березові на Косівщині, можна сказати однією фразою, - ЧИСТІ, МОВ БОЖА СЛЬОЗА. І ставити на цьому крапку.
А можна ще доповнювати розмовами про село Нижній Березів, про людей, які там живуть, про родини Арсеничів, Малковичів, Симчичів... Не вдасться мені так сказати, аби відразу читач зрозумів, - так, се правда. А правда, які життя, буває різною, хоча ся різноликість правди не міняє її внутрішньої суті. Так і справжня поезія, як правда, - вона або є, або її катма шукати.
Світ віршів Люсі Малкович (так називають її рідні і близькі) різдвяно-елегійний. Тут немає нічого штучного, надуманого. Проста правда життя, якою вона завжди була і є. А полягає вона у банально-вічних цінностях і поняттях: народження, життя, любов, сім’я, батьки, діти, смерть... Вічний колообіг життя/смерті, що перетікає одне в інше, і ніколи не завершується, ніколи не минає. Минаємо ми, минаємося і залишаємося, - у пам’яті, подуві вітру, шелесті трави...
У віршах Люсі поєдналася судьба родів Арсеничів-Малковичів, магія гуцульського буття з його природно-календарними циклами, з його казками, переказами, співанками, колядками, щедрівками. У її віршах головний наскрізний образ – я не помилився, саме так, хоча й латентно це відчитується, - образ рідної Землі, на якій усі чуються своїми; землі, де маржина і люди, лісові чугайстри і християнські Боги, знахарі і мольфари, - всі живуть в органічній цілості і єдності, всі живуть у світі природи, самі непомітно переливаючись і виповнюючись у цьому світі природи. Саме в такому потрактуванні маємо міцний зв’язок літературної традиції, що свій початок веде від «Слова о полку Ігоревім»....
А ще наскрізний лагідно-елегійний тон, як мамина пісня перед сном, якось у ліричній героїні поєдналося минуле-теперішнє-майбутнє Жінки. І все так легко, природньо, просто. Що не потребує розумувань і коментарів, лише – суголосся – дум, душ, доль...
Комусь, аби виповісти свій досвід, потрібно томи книжок, комусь – як от Люсі Малкович – досить однієї тонесенької книжечки, у якій всього 32 – не віршів, - ні, - історії про народження, життя, любов і смерть і знову життя. Такі собі вічні сакральні сюжети від Люсі Малкович. Цього досить, аби виповнитися гармонією життя, уникаючи багатослів’я і марнославства. Цього досить, аби чутися Людиною, яка з елегійною легкістю виповнюється світом, залишаючись у ньому назавжди, - у пам’яті, у подуві вітру, у шелесті трави...
Коментарі
Останні події
-
27.12.2010|13:49Топ-10 грудня від Ozon.ru
-
27.12.2010|07:46Олег Коцарев: «Стало менше цікавих нових книжок»
-
25.12.2010|10:44Валентин Бадрак презентує нові книжки
-
24.12.2010|18:30«Книжка року ’2010» назвала лауреатів
-
24.12.2010|16:12Прем’єра «Вертепу» Ігоря Павлюка
-
24.12.2010|10:40Соціальний проект «Бачити серцем» від «Видавництво Старого Лева»
-
24.12.2010|08:23Нагородження переможців «Турніру поетів»
-
24.12.2010|07:04Світлана Скляр: Криза скінчилася, ринок одужує, усі сповнені нових ідей
-
23.12.2010|22:51Людмилу Уліцьку нагородили премією Сімони де Бовуар
-
23.12.2010|22:02У п’ятницю проголосять лауреатів рейтингу «Книжка року’2010»