Електронна бібліотека/Поезія

TWENTY-FIVE YEARS OF UKRAINIAN POETRY (1985-2010): NEW VOICES WITH THE FREEDOM TO CREATEINTERNATIONAL POETRY REVIEW
Буба (уривок із роману)Барбара Космовська
осінь завжди робила так...Олена Михайленко
Я тихо думаю, а ти проходиш повз...Олена Михайленко
ніч притаїлася мов заєць...Олена Михайленко
витатую твій телефон на собі...Олена Михайленко
я жию у Львові...Олена Михайленко
запах меду, землі і смоли...Олена Михайленко
об неба сірий камінь точильний неба...Олена Михайленко
доторнися до мене...Олена Михайленко
серце — червона рибина...Олена Михайленко
чорніє кров у венах...Олена Михайленко
ось риба бруната....Олена Михайленко
я не аліса не лоліта...Олена Михайленко
теплі тіла дерев...Олена Михайленко
що це за видиво суне...Олена Михайленко
А містом йдуть чутки...Олена Михайленко
я — київ, я стомиласявід себе...Олена Михайленко
впала на ліжко знесилена...Олена Михайленко
жінки на високих підборах...Олена Михайленко
золоте, червоне, чорне, срібне...Олена Михайленко
важчали речі...Олена Михайленко
не граю в футбол...Олена Михайленко
iнкрустацiя ластовинням...Олена Михайленко
призначення очей — відволікати нічОлена Михайленко
тихо співає...Олена Михайленко
навіщо мені всі небесні тіла...Олена Михайленко
Випадкові віршіВіталій Квітка
З книги «Дахи» (2003)Дмитро Лазуткін
Прощання з Зимою-2011Віталій Квітка
Підбірка віршів та перекладівТарас Малкович
Запізнення на вічеВіталій Квітка
Багряні крила (уривок із роману)Костянтин Матвієнко
Завантажити

1.

Чи спиш, чи вже заснув навіки -

Позаду тиша лиш, її спокійний шал

І спомин, що людьми колись ще звались чоловіки,

Жінки - трояндами, що розцвітали, як стихав вночі вокзал

Життя, з якого вирушили тлінні,

Щоб тінями у ранки увійти.

А може, зовсім, може, не створіння

Ми, - незасвічені свічок світи?

А може, ми - нектар, що вже не п’ється,

Ми, може, п’єса, що трива весь час,-

Ця дівчина, що на кінці життя сміється,

Вона і є оте, що було ми, а саме: змарнованний час.

2.

Гараздий світ: йой, скрізь один, той самий!

Чи вмер, чи ще жиєш - різниці вже нема.

Нема на кого навіть нарікать: Распутін і Усама -

Сторінка та ж, що й не відгадана у небові пітьма.

Ти хмари пий, ти поглядом тримай їх пульс жовтавий!

В уста цілуй цей синій неба й міста об’єднанний легіон,

І головного не забудь: десь років так, за триста,

Через перила мосту глянь, вдивись, вживись у дно канави,

Де часу і води спливає жінкою-бомжем миттєво-ніжна каламуть!...

3.

Миттєвість – сон. Їй тут немає місця.

Вона, мов дощ частить, - й тому упріли ми

Від руху щастя відчувати світ у тіла тісті,

Від ластів ніг, якими мнемо хмари із халви

Усього позачасся, з’їденого існування міллю.

 

Партнери