Re: цензії
-
26.12.2010|Євген БаранПролог любові як пролог життя…
-
23.12.2010|БуквоїдВікторія Черняхівська: «Всі книжки читаю немов автобіографічні»
-
20.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівЖінка, яка шукає щастя…
-
16.12.2010|Олена ДанилінаКайф від Положія
-
15.12.2010|Оксана Жила, ЛьвівПройдисвітство по-львівськи
-
14.12.2010|Світлана ГроменкоЧому Степан Процюк не пише детективи?
-
13.12.2010|Ігор МочкоданПримхи зворотної сторони
-
09.12.2010|Альбін Цирик, ЧернівціКентаври із Процюковими обличчями…
-
03.12.2010|БуквоїдВано Крюґер: З прози читаю лише метрів, а не міліметрів
-
29.11.2010|Євген БаранІгри в літературу як ігри в мізантропів
Видавничі новинки
-
Антологія «Квадро»
Поезія | Буквоїд
-
Ліна Костенко. «Записки українського самашедшого»
Проза | Буквоїд
-
Стівен Кінг. «Під куполом»
Книги | Буквоїд
-
Міхаель Енде. «Джим Ґудзик і машиніст Лукас»
Дитяча книга | Буквоїд
-
Наталія Сквіра. «Проблеми поетики другого тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя»
Критика | Буквоїд
-
Барбара Космовська. «Буба»
Проза | Буквоїд
-
Українська зовнішня розвідка: від А до Я
Мемуари/Біографії | Буквоїд
-
Джонатан Фенбі. «Альянс»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Генрік Мейнандер. «Фінляндія 1944. Війна, суспільство, настрої»
Історія/Культура | Буквоїд
-
Тарас Прохасько. «БотакЄ»
Проза | Буквоїд
Re:цензії
«Капелюх Сікорського» – роман про обірване кохання
-
Володимир Даниленко. Капелюх Сікорського. – Львів: Піраміда, 2010. – 290 с.
Двадцяте століття було ареною запеклих змагань у повітроплаванні. Після аеростатів і дирижаблів настала ера швидких летючих машин. Досвід двох світових воєн показав перевагу тих країн, які домінують у повітрі. Серед авіаційних конструкторів особливе місце посідає першовідкривач важких літаків і гелікоптерів Ігор Сікорський. Саме про цього, видатного українського авіаконструктора розповідає біографічний роман Володимира Даниленко «Капелюх Сікорського», який нещодавно вийшов друком у видавництві «Піраміда».
Коли Сікорський був ще зовсім юним, до польотів братів Райт, Фарбера, Блеріо, Сантоса-Дюмона ставилися, як до циркового мистецтва, доки ними не зацікавилися військові. Сікорським теж зацікавилися військові, але це трапилося пізніше. А розпочалося все з кохання до жінки, яке переросло у захоплення повітряною технікою. Саме цій невідомій історії стосунків майбутнього конструктора з жінкою має завдячувати світ появою гелікоптера. Принаймні, за версією Володимира Даниленка.
То про що цей роман, запитаєте ви? Відповім коротко: про те, як на життя видатного авіаконструктора вплинули жінка і капелюх. Кожен, хто бачив фотографії Ігоря Сікорського, напевно, звернув увагу, що під час випробувань вертольотів Сікорський завжди був у старосвітському капелюсі. Цей капелюх-федора, в якому він випробовував усі свої гелікоптери, зберігається в американському музеї Сікорського у Стратфорді (штат Коннектикут). Досі на заводі Сікорського перед випробуванням нових повітряних машин існує стара традиція: треба доторкнутись до капелюха Сікорського. Тоді випробовування пройде успішно і без жертв. Хоча сам Сікорський падав і на літаках, і на гелікоптерах. Але відбувався лише синцями й переляком.
У романі Володимира Даниленка про це все є. Я б сказала, що біографічна частина виписана по-учнівськи старанно. Можливо, занадто. Принаймні для читачок більше б хотілося прочитати про стосунки Кароліни Гулій та Ігоря Сікорського, які познайомилися на Зозулиній Дачі, коли хлопець був ще гімназистом. Але в романів багато подробиць про змагання між країнами в повітроплаванні, де Сікорський відчував жорстку конкуренцію, насамперед з боку інших американських авіаконструкторів, особливо Френка П’ясецького й Артура Янга. Хоча, незважаючи на сильну конкуренцію, всі американські президенти літали саме на вертольотах Сікорського.
У романі є сцена, як до вигнанця Ігоря Сікорського, який утік від більшовиків, що підписали ордер на його арешт з наміром розстріляти, в тридцяті роки приїжджала радянська делегація на чолі з авіаконструктором Андрієм Туполєвим, щоб передати пропозицію Сталіна повернутися до Радянського Союзу, на що Сікорський відповів: «Думаєте, я не знаю, що у вас робиться? Репресії, голод в Україні, розстріли інтелігенції. Вибачте, до такої країни у мене нема сентиментів».
Як часто буває з видатними людьми, Ігоря Сікорського, що більшу частину свого життя прожив у США, приписують собі щонайменше чотири країни – Україна, Росія, Польща і США. Українці вважають його українцем, росіяни – росіянином, поляки – поляком, американці – американцем. У романі Володимира Даниленка є пояснення, якої насправді національності був видатний авіаконструктор. І ви про це зможете прочитати. Хоча, як на мене, найкраще цю проблему вирішив автор «Капелюха Сікорського» власним афоризмом: «Таланти належать націям, генії належать людству».
І хоч роман умовно можна поділити на дві частини, в одній із яких розповідається про життя Сікорського в Російській імперії, а в другій – у США, однак стержнем твору залишається любовна історія Ігоря Сікорського і Катерини Гулій, почуття до якої він проніс через усе життя.
Особисто для мене залишилось відкритим питанням, яке поставив Даниленко в романі, але так на нього і не відповів, залишивши його читачам: чи може бути видатна особистість щасливою в коханні? Чи краще таким людям мати благополучний пісний шлюб і спогади про ту, з якою він був колись щасливий. У романі автор підводить саме до такої відповіді. Кохання-фантом до Кароліни, яке живило Сікорського все життя, і рівні сімейні стосунки з дружиною Лізою, яка займалась вихованням дітей і не втручалась у його внутрішній світ, відкривають дві інтимні сторінки всесвітньовідомого авіаконструктора. З одною жінкою він пережив гострі почуття, напади ревнощів і страждання, з другою мав рівні теплі стосунки.
Роман виписаний у добрій реалістичній традиції, але у фіналі Даниленко таки проявив містичний досвід, який апробував у книжці новел «Сон із дзьоба стрижа» і романі «Кохання в стилі бароко». Особливо переконливою в кінці твору є сцена, як Сікорський востаннє засинає (в реальному житті він помер уві сні) і Кароліна у весільній сукні забирає його з вертольота, який приземлився на нічному пустирі: «Кароліна взяла його під руку, і вони пішли світляною доріжкою, продертою в темряві прожектором. Вони йшли, притиснувшись одне до одного, а навколо, заглушуючи даленіючий гуркіт гелікоптера, божеволіли цикади, і їхній хор наповнював темну ніч, що обступала з усіх боків і густішала з кожним кроком».
Як усі твори Володимира Даниленка, роман залишає багато відкритих питань, на яких немає однозначної відповіді. А може, в цьому якраз і є найбільша загадка справжньої літератури?
Додаткові матеріали
- Володимир Даниленко та В’ячеслав Шнайдер презентували свої книжки у Чернівцях
- Програма 17 Міжнародного «Форуму видавців у Львові», 17 вересня
- Людмила Таран та Володимир Даниленко: Девальвація почуттів чи new ukrainian love?
- Володимир Даниленко: Порадив би стежити за новими творами Бернгарда Шлінка
- Пустельник у лісі
- В Україні ще живе дух великого Гоголя
- Будинки також мають таємниці
- Гуцульський мотлох без нафталінового запаху …
- Володимир Даниленко у Чернівцях
- Повні результати рейтинґу «Книжка року ’2008». Номінація «Хрестоматія»
- Короткі списки рейтингу «Книжка року ’2009». Номінація «Красне письменство»
- Повні результати XІ Всеукраїнського рейтингу «Книжка року ’2009»
- Визначено Лідерів літа «Книжки року»
- Номінаційні списки X Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року ’2008»
- Літературний дайджест за 5-6 грудня
- Автопробіг проти безкнижжя і нехлюйства
Коментарі
Останні події
-
27.12.2010|13:49Топ-10 грудня від Ozon.ru
-
27.12.2010|07:46Олег Коцарев: «Стало менше цікавих нових книжок»
-
25.12.2010|10:44Валентин Бадрак презентує нові книжки
-
24.12.2010|18:30«Книжка року ’2010» назвала лауреатів
-
24.12.2010|16:12Прем’єра «Вертепу» Ігоря Павлюка
-
24.12.2010|10:40Соціальний проект «Бачити серцем» від «Видавництво Старого Лева»
-
24.12.2010|08:23Нагородження переможців «Турніру поетів»
-
24.12.2010|07:04Світлана Скляр: Криза скінчилася, ринок одужує, усі сповнені нових ідей
-
23.12.2010|22:51Людмилу Уліцьку нагородили премією Сімони де Бовуар
-
23.12.2010|22:02У п’ятницю проголосять лауреатів рейтингу «Книжка року’2010»