Жанр: маленькі детективи 

У письменника з Хмельницького Віктора Ярославцева є всі шанси для того, аби достойно представити українське кримінальне чтиво як у місті, де видають його книги, так і за його межами. З Хмельницьким узагалі просто: автор цих рядків не знає на тамтешньому Поділлі іншого автора. Хоча у Вінниці є кілька людей, котрі працюють у кримінальних жанрах. Якщо брати масштаб всієї України, то Ярославцев від багатьох колег вигідно відрізняється вмінням писати без претензій на високочолість, легкою манерою оповіді та не надто великими обсягами – тепер у моді не дуже товсті книги. Так само важливо й те, що Ярославцев має бажання наполегливо працювати. Проте цих всіх складників поки що замало.

Порівнюючи збірку «Ваше слово, товаришу «маузер» зі згаданим раніше «Вбивством на вулиці Скорини» є підстава говорити про те, що автор переглянув деякі свої позиції та категорично відмовився далі розвивати дію в вигаданому місті майбутнього, легко та логічно перенісши історію в Хмельницький теперішнього часу. Але далі письменник поки що не поспішає просуватися. Поясню, що маю на увазі.

Книга складається з двох чи то невеличких повістей, чи то розширених оповідань. Назва першого прямо відсилає читача до творчості Володимира Маяковського і цілком виправдовує себе в сюжеті: не маючи іншої зброї, приватний детектив Володимир Ліщинський палить по бандитах зі старого дідівського маузера, отриманого дідом за участь у бою під Крутами. Але крім цієї яскравої деталі історія нічим не знаменита. Місцевий олігарх розпорядився викрасти прогресивного журналіста, котрий готував проти нього викривальну статтю, а сищик Ліщинський викраденого знайшов. Так само відсутні оригінальні повороти і в другій історії з претензійною назвою «Гроші, «Вальтер», три ножі». Від стилістики Гая Річі, режисера фільму «Карти, гроші, два стволи» там нема нічого. Навпаки, є аванс у бік традиційного французького психологічного трилеру в стилі фільмів Клода Шаброля: троє, віддалене озеро, любовний трикутник, трагедія. Але подальший розвиток дії нічим особливим не вражає: ані винахідливістю Ліщинського, ані нестандартністю його поведінки, хіба він знову витягає заявленого в попередній серії маузера.

Насправді ж авторові нема про що розповідати. Він – гарний оповідач, проте вигадувати історію навіть для невеличкого тексту все ж таки потрібно. Малі форми передбачають або нетипову зав’язку з банальним фіналом, а частіше навпаки – типову ситуацію та нестандартне її вирішення. Для прикладу, людина з вікна бачить, як бабуся мирного годує голубів, а під фінал з’ясовується, що бабця – не бабця, а перевдягнений молодик, напряму пов’язаний з діяльністю Аль-Каїди. Або щось таке…

Залишається лиш чекати нових творів від Віктора Ярославцева і сподіватися, що просування вперед буде повільно, але відбуватися.

 

Оцінка ***

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику: 

*  Жодної надії; 

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу; 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину; 

**** Хочеться краще, але загалом поживно; 

***** Так тримати! 

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.    

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику