Re: цензії

23.02.2011|Буквоїд
Світлана Пиркало: «Записки українського самашедшого» - не прозовий дебют, а дебют полеміста чи соціального коментатора
22.02.2011|Ігор Мочкодан
Необхідність подорожі
21.02.2011|Буквоїд
Юрій Андрухович: Раджу обов’язково прочитати «Ґоттланд» Маріуша Щиґела
20.02.2011|Богдан Пастух, Львів
Траєкторія вгору від Ліни Костенко
Заїжджена пісня Оксани Пухонської
15.02.2011|Яр Левчук
Постнеогедонізм (найгірший учень Епікура) або Підліткова поезія
12.02.2011|Сандра Мост
Феномен «Записок українського самашедшего» Ліни Костенко: національна психотерапія
11.02.2011|Тетяна Дігай, Тернопіль
Вогонь – субстанція небезпечна
10.02.2011|Буквоїд
Сергій Жадан: Рекомендувати до прочитання книжки – справа невдячна
10.02.2011|Ігор Котик
«Записки…» Ліни Костенко у двох ракурсах: суспільно-політичному та літературно-критичному

Re:цензії

15.02.2011|07:39|Яр Левчук

Постнеогедонізм (найгірший учень Епікура) або Підліткова поезія

Павло Коробчук. Кайфологія: Збірка поезій. – К.: Факт, 2010. – 126 с.

Поняття «кайфу» (пішло від арабського й дослівно означає «блаженство») мимоволі асоціюється з наркотичними засобами, які допомагають індивіду увійти в стан ейфорії, трансу, безмежної радості, ілюзорного щастя. Коли людина починає вживати наркотики, вона хоче наступну дозу, а потім ще і ще, аби знову пірнути в це безмежне море насолоди. З часом фізично здорова й нормальна особа перетворюється на психічно скалічену, неадекватну, дегенеративну персону, яка вже не може існувати у соціумі та потребує ізоляції. Кайф – це єдина мета свідомості, те, чого прагне залежна людина. Своєю новою збіркою молодий поет Павло Коробчук демонструє: кайф та всі його негативні наслідки можна отримувати не тільки від ЛСД, маріхуани і всякої іншої гидоти, але також від віршів. Виявляється, що читаючи вірші можна так само отримувати насолоду й ставати дегенератом, скаліченим психічно адептом нового  вчення під назвою – «Кайфологія». Це нове вчення важко віднести до філософії чи релігії, складно збагнути його методологічний апарат, обґрунтованість і аргументованість гіпотез, складно навіть спрогнозувати майбутнє цієї гілки постнеогедонізму, але вже точно можна сказати одне – це хаосологія «нью ейдж» в Україні та за її межами. Наважусь припустити: корені «Кайфології» заклав ще дивакуватий грек Епікур, який збирався зі своїми учнями в «садах» шукаючи насолоди. Правда, епікурейці шукали духовної насолоди, це тільки далі в історії почали сприймати і асоціювати цю філософсько-етичну школи – гедоністів, з гультяйством та пияцтвом, філософам, яким нема чого робити лиш тільки сидіти й за допомогою вправ чекати  на те, коли вже нарешті прийде атараксія (духовний спокій, рівновага).  Так от,  Павло Коробчук посварившись з Епікуром висунув нову гіпотезу про насолоду, сказавши, що її треба шукати  не в духовних вправах, а у тілі, лише в насолоді тіла. Відколовшись від епікурейців, як новий справжній сектантолог  Павло Коробчук назвав своє вчення «Кайфологія», як справжній Заратустра усамітнився, а потім знову прийшов, сповістивши людям істину, сповістивши про Кайфологічну свободу усьому народові земному! Цей новий рух набуває все більшої популярності, він охоплює маси, тисячі людей й Павло Коробчук стає поетичним…

 В умовах душевної  неволі й занепаду, процвітання пофігізму-кайфологізму, поезія Павла Коробчука стає авангардом, виразником ницості духа та убогості рядка сучасної молодої постмодерністської поезії й молоді загалом. Цінності сучасної молоді зводяться лише до одного простого слова – «відірватися», а тексти Павла допомагають їм це зробити. Збірка якраз і розрахована на конкретну аудиторію: підлітків. Молодіжний сленг-cловечка можна простежити в багатьох текстах «Кайфології» : адмірать ( «Життя-невситима оргія»,  c. 9),  забичкувавши («бог виття», c. 11), барига («мідні ми далі», с. 15), стопиш («стоп на Одесу», c. 25),  бухло ( «жіноча ніжка розслабляє», с. 42), мутив («хвилясте автомобільне колесо», c. 43), прикид («ні архангела ні зажиму», 56),  лажа,  кумаришся в коматозі, по приколу («центрифуга», с.70),  бухарь, галіма туса, лузери («неростріляне віжродження», с. 81-82), бабло, кайф, бодун («ренесенс», с. 88), туса («вірш ні про що», c.109) тощо. А також такі слова як: наркотики, презерватив, секс зустрічаються мало не в кожній поезії. Проблема в тому, що адресат Павла Коробчука  -  це молодь, яка дуже швидко змінюється й виростає у дорослих самостійних людей, і те, що було важливо колись з часом втрачає свою цінність. Підлітки виростуть, для них книга Павла Коробчука стане чужою, такою, що не відповідатиме потребам ринку, моди. «Кайфологія» ризикує стати недовговічною наукою, тобто такою, яка задовольнить сучасність (декілька поколінь), а не вічно живий духовний голод людини. Народиться нова «логія», яка задовольнятиме нові потреби обивателів.

З одного боку дослідження мови допомагає збагнути проблеми людей, їхні душевні стани, схильності, потяги й Павло Коробчук виступає ілюстратором цих процесів у голові (душі) молодої особи, але натомість його поезія залишається лише на цьому підлітковому рівні, розглянутою очима молоді, яка тільки прагне: напитися, «потрахатися», нюхнути чогось, відірватися на повну. Маючи вже за плечима дві збірки поезій ( «Цілодобово» написана у співавторстві з О. Коцаревим та Б.-О. Горобчуком) та 26 років майже не помітно, що поет намагається у своїх текстах якось дистанціюватися від процесів й середовища в якому перебував ( - ає), осмислити набутий досвід. В полоні такого рабства сучасності, коли індивідуальне мислення зливається з масою, коли індустрія розваг стає ідолом, якому повсякчас потрібно поклонятися і відносити хвалу, коли викинені за борт увесь багаж накопиченого людством досвіду нівелюється й пластикова цивілізація заполонює свідомість – залишається просто танцювати на попелі зруйнованого постмодернізмом буття. Ці процеси супроводжуються банальним римуванням, верліброзною розпущеністю рядків, слабкими поетичними тканинами, які ось-ось розійдуться по швах. Таке враження, що ейфорія, дух непомірної розважальності отримані від наркотичного сп’яніння,  дозволяють поету абияк писати тексти. Я не буду тут писати про те, що переживає і про що пише ліричний герой, бо кожен наступний рядок, вірш породжує відчуження та неприйняття такого безладно-збоченого погляду на світ й на себе.   

«Кайфологія» розчиняє двері усім гріхам й інстинктам, всьому безладу, всьому найпопсовішому та найчорнішому в єстві людини. Чи готові ви до такого при читанні поезії Павла Коробчука?

Ця рецензія надійшла на конкурс літературних критиків, який книжковий портал «Буквоїд» проводить   спільно із видавничим домом «Most Publishing» , видавництвом  «Грані-Т»,  магазином «Читайка», літературним конкурсом "Коронація слова"   та Міжнародним благодійним фондом «Мистецька скарбниця».

 

УМОВИ КОНКУРСУ

Додаткові матеріали

Коробчук Павло
22.11.2010|06:48|Re:цензії
Павло Коробчук: «Останні роки читаю менше, але влучніше»
До питання про критику, якої нібито немає
19.01.2011|13:37|Re:цензії
«Метаморфози» або Поезія в стагнації
10.03.2009|20:55|Re:цензії
Герої нашого часу
06.10.2009|22:21|Події
Павло Коробчук отримав друге місце премії імені Антонича
02.09.2009|17:36|Події
Поезія Павла Коробчука в Електронній бібліотеці
06.12.2010|07:38|Події
Павло Коробчук презентує «Кайфологію» у Чернівцях
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

1 2
16 лютого 2011, 12:53|пі:
чому ж рецензент не зауважив, що в книзі нема жодного матюка?)
16 лютого 2011, 10:00|Галл Анонім:
Який би не був твір (чи мова йде про книгу, чи про рецензію), але не варто перетворити його обговорення у з’ясування стосунків. А то все відбувається за схемою: критик Ікс публікує рецензію на книгу Ігрека, і в коментарях одні пишуть: «Та хто такий цей Ікс, та що він взагалі розуміє в літературі, Ігрек – це круто, це наше все», а інші тут же відписують: «Та Ігрек – відстій, нездара, писати не вміє, Ікс все правильно написав, так його!». І пішло-поїхало… Добре, що це все в неті, бо в реалі б дійшло до мордобиття, а наступного ранку чухали б гулі і згадували, з чого все почалося… Я чомусь упевнений, що якби автор написав позитивну рецензію на Коробчука, то обов’язково хтось би докинув: «Та це ж на замовлення, та Коробчук сам його намовив, це ж піар, кумівство і т.д.».
З автором погоджуюся в одному – подібна поезія навряд чи проживе більше одного покоління. В наступного покоління будуть свої гуру, нові коропчуки і нові –логії.
15 лютого 2011, 17:33|Слон:
))))))
Це ж скікі Павло мав викласти грошиць за такий відвертий піар!))))))))))))))

15 лютого 2011, 17:15|Олександра Очман:
Складається враження, що автор рецензує обкладинку, вперто не заглядаючи під неї... Рецензія абстрактно-філософська, пафосна і неоригінальна. В кращих традиціях совка. Її можна переробити під будь-яку сучасну книгу, замінивши кілька слів, а назвати - "Куда катіца етот мір?".

Коротше, я не кажу, що геній Павла Коробчука скоро підкорить світ і ми мусимо падати ніц від нескінченного щастя тримати в руках його збірку, але в "Кайфології" є настільки душевні, розумні і талановиті речі, що я раджу автору рецензії перечитати все і ще раз обдумати. Бо мені як уважому читачеві ЗОВСІМ не зрозуміла рецензія, і подекуди здається, що ми з автором говоримо про різних Коробчуків і про різні "Кайфології"...
15 лютого 2011, 11:27|Олег:
імінно Богдан і є той, хто тупо куштує все, сильніше за валерянку і ще й прицмокує, критикуючи)))))))
15 лютого 2011, 11:00|Богдан:
Ігоре, а як тобі така відповідь? -Ні, не талант!
Ну що це за аргументи?
Я прослухав ось тут його кривляння http://www.nevod.tv/index.php/ua/arch/viewvideo/72/-----qq
і скажу, що окрім абсолютно заїжджених фраз, його тривіальність зраджує ще й блазенська поведінка (спишемо на молодість). Лев Толстой казав: якщо людині не подобається мистецький твір, то не потрібно її вчити його любити, бо любов ця буде не любов"ю, а звиканням. Так от ті, хто звикли до такої непоезії - мають також на це право. А у своєму попередньому коментарі я виходив з того, що це більше кривляння, ніж проживання життя. Маяковський також блазнював, у спогадах Буніна описаний епізод, коли прочитавши "Облако в штанах", російський авангардист запропонував: "Кто хочет получить по морде - соблаговолит становиться в очередь". Але поезія його викликала ескапади вибухів в людях. А тут? Та йому налити склянку чогось терпкого, то він назавтра позабуває, що вчора думав :-).
Шануйся, Ігоре.
15 лютого 2011, 10:34|Ігор Котик:
1. До автора: Можна багато чого написати загальними фразами. А ти проаналізуй хоча б один вірш!

2. Богданові: Не згоден з тобою. Коробчук - талант.
15 лютого 2011, 10:23|Богдан:
Молодець, Славко! Так тримати. Не можна впускати у душу бацилу.
Річ у тім, що цей самий Коробчук навряд чи знає що таке кайф від наркоти. Давайте не естетизувати алгоритми смерті.
Колись Улян у інтерв"ю казав приблизно так: оце пишуть - наркотики, травка, а самі сильнішого від валер"янки нічого і не куштували. Це якраз саме той випадок: кричить найбільше той, хто про це найменше знає, а якби знав, то і писав би по-іншому. Коробчук - це дитя епохи, яке боїться, боїться пірнути з головою. Тільки розпещені уяви дітей можуть сяк-так сприймати Коробчукові вихиляси.
Просто ніяково.
15 лютого 2011, 10:17|;:
пасіба паржал)
15 лютого 2011, 10:06|Олексій:
Неперевершини стиль риторики рецензента відсилає нас до епохи радянської критики - той самий стиль, схожі закиди. В подібному ключі колись громили неугодних Стругацьких, та й кого лише із нормлаьних літераторів тієї доби не громили!
З цього, звичайно ж, не випливає, що Коробчук справді добрий поет :)
1 2
Додати свій коментар:
Ваше ім'я 1000 залишилось Ваш коментар підтвердіть, що ви не робот: Якщо Ви не бачите свій коментар на сторінці після введення, натисніть кнопки Ctrl+F5

Партнери